Сьогоді не дуже холодний день. Діти грають на ковзанці в хокей. Деякі вчаться їздити на конзанах. Аня вже добре вміє кататися на ковзанах. Всі вони на ковзанах.
Н. сто, одинадцять, вісімсот
р. ста, одинадцяти (одинадцятьох), восьмисот
д. ста, одинадцяти (одинадцятьом), восьмистам
з. сто, одинадцять (одинадцятьох), вісімсот
о. ста, одинадцятьма, восьмистами
м. на ста, на одинадцяти (одинадцятьох), на восьмистах
1)тремтить на гілці -керування
2)тремтіла задумливо-прилягання
3)у небі тремтіла- керування
Сьогодні мій дядько запросив нашу родину до їхнього села. Коли я їхала, у мене буле дивовижне враження, адже тут не так як удома. На зупинці я зустріла місцевого цього села, так він каже:
- Щось ви мені не знайомі, ві приїжчі?
- Так, я їду до дядька, але тут так не звично. -відповіла я.
- Ти ще не бачила наше велике поле.
- Так? А воно на справді велике? -з враженням спитала я.
- Бо у нашому місті таких міст немає, такі як поле, ріка, чи навіть яскравий ґанок.
- Чому, ходім я тобі усе покажу. -з радістю я відповіла так. Але мені треба було отримати дозвіл від батьків, але мені пощастило, що людина доросла, і мені дозволили.
- Як гарно, наше місто зазвичай не таке, у ньому дуже багато машин, високі будинки, а тут усе, що душа забажає.
- Ну як, подобається? -спитаввін у мене.
Я відповіла радісним вігуком "Так!"
Ось я вже прийшла до своїх батьків, і ми продовжили поїздку до нашого дядька. За цю бесіду я взнала про чого село набагато більше. Я дуже щаслива!
Мій метелик - мій веселик,Він в садочок прилетів,На ромашку тихо сів.Ніжно квітку обіймав,Пелюсточки цілував.Ясне сонечко сміялось,А метелик так радів,Крильцями затріпотів.Тут ромашка загойдалась,Пісню гарну заспівала:Я метелика люблю,Я з веселиком дружу,Вранці він мене розбудить –<span>Я його гойдати буду.</span>