1. Ті, що пишуться разом: вголос, догори, назустріч, насилу, скраю, мимохіть, щонайкраще, абикуди, анітрохи, щоночі, якнайдовше, надвоє, утрьох, безперестанку, усередині, позавчора, привселюдно, чимраз, помаленьку.
2. Ті, що пишуться окремо: таким чином, тим часом, по суті, на жаль, раз у раз, сам на сам, поки що, без жалю, на совість, уві сні, як слід, кінець кінцем, без ліку, в основному, на жаль, до речі.
3. Ті, що пишуться через дефіс: будь-де, хтозна-як, тишком-нишком, по-українському, по-латині, по-перше, куди-небудь, хтозна-коли, так-то, по-нашому, на-гора, по-господарськи, пліч-о-пліч, як-не-як, вряди-годи, зроду-віку, всього-на-всього.
Мова, є,найгеніальнійший, наслідок, матеріальний, і, духовний, діяльність, багато, поколінь.Український, народ, творити, свій, м
alpacasso
Мова є найгеніальнішим наслідком матеріальної і духовної діяльності багатьох поколінь. Український народ створював свою мову століттями, заносячи до мовної скарбниці добірний нектар слова. З раннього дитинства до глибокої старості людина невіддільно пов"язана з мовою.
Коса:<span>1.
</span>Сестричка
щоранку заплітає моя довге волосся у тугу косу. (коса – зачіска)
<span>2.
</span>У
неділю я вперше працював з косою на полі. ( коса – сільськогосподарське знаряддя
праці)
<span>3.
</span>Ми з
татом таки допливли до коси на морі. ( коса – смужка суходолу)
Мати:
<span>1.
</span>Моя
мати вміє готувати дуже смачне варення. (мати – жінка стосовно дитини; матір)
<span>2.
</span><span>Мій
товариш мріє мати будинок біля океану. (мати – дієслово на означення власності)</span>
багринівець, волинець, гайсинець, дубовинівець, закарпатець, кайданцівець, світличнівець, алжирець, будапештець, рабатець, яготинець, одесит, тлумачівець, хмільниківець, моршинець, сілецівець, миргородець, снятинець, софієць, загребець
Можливо правильно, можливо не зовсім, але якось так.