Н. ЧОТИРНАДЦЯТЬ
Р. ЧОТИРНАДЦЯТИ
Д. ЧОТИРНАДЦЯТИ, ЧОТИРНАДЦЯТЬОМ
З. ЧОТИРНАДЦЯТЬ, ЧОТИРНАДЦЯТЬОХ
О. ЧОТИРНАДЦЯТЬМА
М. НА ЧОТИРНАДЦЯТЬОХ
н СІМДЕСЯТ ТРИ
Р.СІМДЕСЯТИ ТРЬОХ
Д. СІМДЕСЯТИ ТРЬОМ
З. СІМДЕСЯТ ТРИ, ТРЬОХ
О. СІМДЕСЯТЬМА ТРЬОМА
М. НА СІМДЕСЯТИ ТРЬОХ
642
Н. ШІСТСОТ СОРОК ДВА
Р. ШЕСТИСОТ СОРОКА ДВОХ
Д. ШЕСТИСТАМ СОРОКА ДВОМ
З. ШІСТСОТ СОРОК ДВА
О. ШІСТЬМАСТАМИ СОРОКА ДВОМА
М. НА ШЕСТИСТАХ СОРОКА ДВОХ
Кажуть, як за давніх часів князі Русь хрестили, то повтікали у Карпатські ліси усі чарівники та мудреці. А тому і понині Карпати овіяні духом чарівничим. Там кожна гора має чимало своїх легенд та переказів. Кожне урвище, мов ранковим туманом, повниться таємничістю. Кожне дерево, мов жива людина: як при світлі місяця на нього глянеш – наче ось-ось із місця зрушить і піде танцювать. Та так танцювать, що аж гори тремтять, аж долами відлуння котиться.
Стежки ходжені і неходжені горами в’ються і, кажуть старі люди, вночі їх нечиста сила мете, аби вдень перехожий блукав тими стежками, та з гір і не виблукав. Аби навіки поміж синіх вершин залишився.
Є навіть легенда про те, звідки взялися гуцули, що нині вважаються корінними мешканцями Карпат: ото колись дуже давно ходили люди світом та місця доброго до життя шукали і якось дійшли до таємничих гір. І вирішили піти глянути на ті гори. Ото ходили, ходили, аж поки гарну стежку не знайшли і пішли тією стежкою. Довго йшли, аж коли зрозуміли, що заблукали. Тоді назад пішли, а за кожною горою стежка розділювалася і не знали люди, якою йти. Ось так блукали, блукали, аже поки не вийшли на полонину. А як вийшли, то навсібіч роздивилися і побачили, що гарно тут. А так і порішили зостатися поміж оцих незвичайних гір.
І нині живуть ті люди, і нікуди з гір іти не хочуть. Поназивали гори своїми іменами, та все дивними-предивними, як то Говерла, Ґорґан, Дземброня, Стримба, Кернична, Магура, Драгобрат та інші. Як на яку з цих гір вилізти, то розкинуться усі Карпати довкіл і аж дух захопить від тієї краси, що здавна людей полонила і в серцях їхніх вічним трунком застигла.
А як бистрі ріки-потоки несуться з верховин у доли, то так душа карпатського люду бистра і кипуча. І все, що їхніми руками роблено, мов крізь віки рветься у бистрину потоку людської думки. Кожен витвір карпатського мистецтва не застиглим деревом, глиною, металом, тканиною чи шкірою постане перед зачарованим оком. Він живим струменем променить, бо з Карпат родом. А кожна фарба мов із життя вхопила найтоншу його суть і передала те життя чи на полотні, чи на глеку, а чи на овечому руні.
Той на світі не жив, хто у Карпатах не був, – кажуть люди. І правду кажуть, бо що вартий світ без Карпат! А хіба той, хто часточки Карпат не має вдома, – жив на світі? Твори карпатського мистецва авторської роботи – ось те, що вічно будитиме душу до звитяг і руху вперед, швидкого, як карпатські ріки, неспинного, як саме життя.
Одвічна магія Карпат живе у кожнім виробі карпатського майстра, у кожнім творі митця з величних, таємничих гір, які співають свою прадавню пісню, ту пісню, що її пише сама вічність на карпатських схилах.
День Святого Валентина - свято всіх закоханих .В цей час кожен може привітати свою «половинку» і висловити їй ваші до неї таємні почуття. Але як і коли з’явилася ця незвичайна традиція?Далеко не всі цікавляться історією зародження цього свята.
Її початуюківцем став сам Валентин,який попри заборону продовжував ощасливлювати усіх закоханих і таємно вінчати їх.
Безліч країн і досі зберегли цю традицію ,не виключенням ж і Україна.Заглиблюючись в історію нашої нації ,її легенд і оповідань можна помітити в них також розповіді про силу кохання.Можливо це свято і є можливістю продовжувати традицію і історію кохання ще й в Україні.Тому я вважаю це дійсно важливим і потрібним саятом.(якось так,виправ де не сподобається)