Ось принаймі у нас так зображено.
Сказка про встречу вечера с ночью.
Вечер сероглазый свет за Солнцем погасил
и свою подругу Ночь на ужин пригласил.
Он развесил звёзды-свечи в небе над Луной
и окутал плотно Землю тёмно-синей мглой.
На большой лесной поляне расстелил ковёр
и соткал из лунных нитий тюлевый шатёр.
Он разлил вокруг прохладу-сколько хочешь пей!
Попросил,чтоб песни пел влюблённый соловей.
Ночь спустилась. Весь в алмазах головной убор,
звёздным светом серебрился на плаще узор.
Как она была красива-чудо из чудес!
И затих заворожённый красотою лес.
Соловей самозабвенно трели выводил
и влюблённых всей округи тотчас разбудил.
И такою дивной сказкой всем,кто был влюблён,
показалась встреча Ночи с Вечером вдвоём,
что на этот час свиданья стали назначать,
чтоб свою любовь,как сказку,каждый раз встречать.
Так зло потрібно пробачати. Тому що як що ти будеш тримати зло в собі і тримати його, ти можеш потроху перевтюлюватися в злого, і бездушного, зло просто так нікуди не дівається. Але якщо ти його перебориш, пробачиш, то все нормалізується))
Життя кожної людини безцінне вже само по собі. Й тому, що воно є найскладнішою формою існування, й тому, що воно унікальне й неповторне, й тому, що воно скінченне і поки що таке коротке. Життя - це безцінний дар, який людина одержує при народженні. Проте як вона зуміє розпорядитися цим даром - залежить від неї самої. Життя можна витратити на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше приємних вражень і насолод. Але від такого життя можуть залишитись тільки приємні спогади, які є малою втіхою в старості. Саме тому, що життя має величезну цінність вже само по собі, не варто розтрачувати його на щось менш цінне, в тому числі й на самі лише задоволення. Людина повинна дорожити своїм життям навіть тоді, коли воно не складається, коли в ньому більше незгод, ніж радощів. Роблячи своє життя розумним та осмисленим, підпорядковуючи його великій меті, заповнюючи його самовідданою працею на благо людства, присвячуючи його іншим людям, людина сама значно збільшує цінність власного життя. І навпаки, якщо людина живе тільки одним днем, розмінює своє життя на багато дрібних випадкових справ, якщо вона шукає лише вигоди для себе або самих тільки задоволень, тобто живе виключно для самої себе або для самих тільки задоволень, тобто живе виключно для самої себе, то її життя й у самому кінці - перед смертю - варте стільки ж, а то й менше, як на самому початку - одразу після народження.