Подивись навколо... Хоч раніше ми - українці, сильна і могутня нація - потерпали у вогні війн і революцій, молились за спасіння душі у голодомор... Але зараз... Квітуча країна, хоч з неідеальною, але перспективною політикою і економікою. Наука з кожним днем приносить все більше і більше своїх плодів. А головне - люди щасливі і дружні. Чи не про це мріяв Ярослав Мудрий, коли розумом і мечем ставив Україну на ноги і допомагав їй робити перші кроки у великий і незбагненний світ?!
Оповідання "Дорогою ціною" — один з кращих творів М. Коцюбинського. Автор розкрив правдиві картини підневільного життя кріпаків, їх нестримне прагнення до волі. Це є головною темою оповідання.
Головні герої твору — Остап і Соломія — втілення волелюбності українського народу. Панщина нещадно покалічила їхнє життя. З гіркотою згадує Остап, що вони були лише "панською худобою". Тяжка праця кріпака та розповіді дідуся про козаків, що боролися за свободу рідного краю, вплинули на формування
непокірної натури Остапа. Перед ним розкривається зміст чарівного слова "воля". Це слово виражало найзаповітнішу мрію народу. Остап тікає на вільні землі. Залишивши село, він, хоч і важко йому кидати все рідне, відчув приплив сил — в обличчя йому дихнула воля! Письменник милується своїми героями, їх красою, жагою до життя. Мрія про волю веде їх через усі перешкоди. Показовими є картини блукання Остапа та Соломії в комишевих хащах. Тяжкопоранений Остап не хоче вмирати. "Він хоче жити. Світ такий красний... непереможна жага життя палить усередині". Він "буде плазувати, чіплятиметься не тільки руками й ногами, а й зубами навіть, а таки вилізе з сих мочарів...".
Зворушує загибель Соломії у холодній воді Дунаю. Так і не осягнула бажаного щастя ця смілива дівчина. Остап добув волю, але залишився один, вірний своєму коханню.
М. Коцюбинський змалював наполегливу боротьбу людини за волю, внутрішню силу простого селянина, бажання здобути свободу будь-якою ціною. У цьому велике виховне значення цього твору.
Ответ:
Объяснение:
Соціально-побутова повість І. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" — один із кращих творів української літератури. У ній письменник гостро висміяв усе те огидне, що було породжено соціальною дійсністю пореформеної доби: обмеженість, егоїзм, жадобу до власності. Письменник стверджує, що приватновласницька психологія членів Кайдашевої родини призводить до повсякчасних сварок і чвар. Г. Нечуй-Левицький так правдиво і реалістично зумів зобразити зло від індивідуалізму у середовищі приватних власників, їх егоїстичну обмеженість, що всім стало ясно, що потреба перебудови суспільного ладу стала гострою і неминучою. Довів, що доки існуватиме приватна власність на землю і природні багатства, доти існуватиме ворожнеча між людьми.
Минуло багато років від дня створення повісті. Минуло вже навіть понад століття. Змінювалися й суспільно-політичні формації. На зміну феодальному устрою прийшов капіталістичний, потім соціалістичний, який теж у свою чергу був змінений. Змінювалися не тільки суспільно-політичні формації, але й психологія людей. Проте егоїзм та індивідуалізм, жадоба до наживи і жорстокість завжди засуджувались. Але, на жаль, виявилися настільки стійкими, живучими, що існують і зараз. І у нашому житті живуть кайдашеві звички.
Кайдаші мали своїх прототипів — сім'ю Мазурів із села Семигори, яка "прославилася" постійними бійками та колотнечею. Сім'я Кайдашів внаслідок боротьби і сутичок за власність стають дріб'язковими, жалюгідними, жорстокими. Власне кажучи, ми бачимо розпад колишньої патріархальної родини.