Земля – це наш рідний дім. Тому зв’язок людини з природою, безумовно, особливий. На цій землі зросли наші прадіди й діди, батьки, брати та сестри. Це наше багатство, яке століттями оберігали й боронили. Тоді розуміли, що на любов земля обов’язково відповість взаємністю. Та за вікном двадцять перше століття – час нанотехнологій і кам’яних джунглів. З приходом таких змін у природі втратилася певна рівновага. Людина відчула себе хазяїном, паном і навіть володарем Всесвіту. Вона знає, що добре, а що погано. Проте не все так просто. На порозі стала екологічна катастрофа. Забруднення водойм, вирубка лісів, викиди токсичних речовин у повітря – це найменший перелік проблем, які з року в рік накривають Землю. Безвідповідальність людей вражає. Вона вже призвела до Чорнобильської катастрофи. А що далі? Скалічена земля, скалічені долі. Куди не глянь – занедбані села, вирубки, болота на місцях, де колись протікали могутні ріки. Все змінилося. Люди поступово перетворюються в роботів. Усі живуть за принципом: моя хата з краю. Аби тільки не чіпали. А свою байдужість перед природою пояснюють постійною зайнятістю. Прикро, що обурюються тільки тоді, коли змінити нічого не можна, коли вже край. Але невже не видно, як природа просить про допомогу? Вона хоче дарувати нам свою любов, ніжність, тепло. Вона хоче знову усміхатися на повні груди і не відкашлювати шкідливі речовини. Невже потрібно знищити, щоб потім знову довелося відроджувати? Треба почати зміни з себе, з кожного. Варто переглянути своє ставлення до матінки-землі, бо іншого такого шансу вона нам не дасть.
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/27733605#readmore
Запашна конвалія Мені дуже подобається милуватися чарівною красою конвалії. Вона квітує навесні. Листя цієї рослини широке, продовгувате, квіточки білосніжно-ніжні, немов ті дзвіночки. Вночі конвалія ховається , а в день привітно всіх вітає. Ця квітка дивує своєю ніжністю, запашним ароматом. Я насолоджуюсь дивною красою тендітної конвалії.
<span>Кожен урок фізкультури в нашій школі цікавий та неповторний. Ось наприклад на минулому уроці мій вчитель фізкультури запропонував провести змагання на спритність і швидкість на лижній дистанції. Радощам мого класу не було міри, всі одразу ж підтримали цю ідею. Хоча у нас не було спеціальних навичок, та з пояснень вчителя ми все зрозуміли. І навіть ті хто катався перший раз були впевннні в своїх силах. Срочатку ми провели декілька тренувальних вправ повільно пересуваючись по дистанції, та потім швидко опанували техніки підйомів і спусків. Коли розпочались змагання ми всі стали дружною командою і намагалися допомагати один одному, коли хтось втрачав рівновагу. Вчитель давав цінні поради і вибирав зручний шлях. Подолання першої дистанції виявилось трохи важким, але згодом це так захопило, що вже труднощі залишились далеко по заду. Перши фінішував мій кращий друг, я дуже радів за нього і він підтримував мене, коли я вже наближався до фінішу. Після змагань вчитель нагородив переможців і ми всі разом пили теплий чай, розповідаючи один одному свої враження.</span>
Артем Кіт, Артемові Коту, Артема Кота і т.д