Я нашел себе друга ! Ка мой пёс спас мне жизнь ! Как я нашла свою кошку ! История о том как мальчик нашел себе лучшего друга на века ! Жизнь моего кота ( или собаки )
Закашляться, кашлять, покашлеть, прокашлятся
"... Митраша был моложе сестры на два года. Ему было всего только десять лет
с хвостиком. Он был коротенький, но очень плотный, лобастый, затылок
широкий. Это был мальчик упрямый и сильный.
"Мужичок в мешочке", - улыбаясь, называли его между собой учителя в
школе.
"Мужичок в мешочке", как и Настя, был весь в золотых веснушках, а носик
его, чистенький тоже, как у сестры, глядел вверх... "
"... Митраша выучился у отца делать деревянную посуду: бочонки, шайки,
лохани. У него есть фуганок, ладило* длиной больше чем в два его роста. И
этим ладилом он подгоняет дощечки одну к одной, складывает и обдерживает
железными или деревянными обручами.
... добрые люди просят, кому - шайку на умывальник, кому
нужен под капели бочонок, кому - кадушечку солить огурцы или грибы или даже
простую посудинку с зубчиками - домашний цветок посадить.
Сделает, и потом ему тоже отплатят добром. Но, кроме бондарства, на нем
лежит и все мужское хозяйство и общественное дело. Он бывает на всех
собраниях, старается понять общественные заботы и, наверно, что-то смекает... "
"...Очень хорошо, что Настя постарше брата на два года, а то бы он
непременно зазнался и в дружбе у них не было бы, как теперь, прекрасного
равенства. Бывает, и теперь Митраша вспомнит, как отец наставлял его мать, и
вздумает, подражая отцу, тоже учить свою сестру Настю. Но сестренка мало
слушается, стоит и улыбается.. . Тогда "Мужичок в мешочке" начинает злиться и
хорохориться и всегда говорит, задрав нос:
<span> - Вот еще!.. "</span>
Людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. У сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. Але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. Для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею.
Прекрасний приклад всього вищесказаного був приведений автором прекрасного твору про пригоди маленького хлопчика Льоньки під назвою «Звук Павутинки» авторства Віктора Близнеця. Хлопчик жив з батьками в невеликому селі, де, на превеликий його жаль, не було ні єдиного його однолітка. Саме з цієї причини Льонька був повинен займатися всіма справами самостійно – дитина сама шукала собі заняття і розваги. Звичайно, для людини важлива компанія, але якщо проводити час на природі, можна знайти собі справу навіть за умови перебування на самоті. Так що хлопчикові вдалося впоратися з цією проблемою – він гуляв по двору, запускав кораблики і використовував всі ті переваги і привілеї, які дає йому рідна земля і природа в цілому.
Наша українська земля в широкому розумінні цього слова дуже красива. Кожен, хто коли-небудь спостерігав за природними явищами, а таких людей завжди була абсолютна більшість, розуміє, наскільки добре вони позначаються на людині, наскільки сильно вони допомагають їй справитися з проблемами і забути про всі можливі неприємності і негаразди. Хочеться вірити в те, що природа рідної землі буде збережена і стане по-справжньому безсмертною. З журбою можна спостерігати за тим, як недбало люди іноді ставляться до природи, але в той же час варто помітити, що останнім часом цим проблемам стали приділяти все більше уваги.
Коли настрій поганий і у людини складається думка, що всі навколо налаштовані проти неї, що у світі просто перестало існувати добро, їй необхідно в першу чергу опинитися на природі. Там з нею станеться таке ж перетворення, як це було з маленьким Льонькою з оповідання Віктора Близнеця. На природі людина зможе перевести свою увагу на новий, який живе за своїми правилами і законами, світ, який неймовірно гарний і добрий у своїй гармонії.
Думається, що до подібних висновків можна прийти навіть без використання літератури, але якщо такі приклади дійсно потрібні, в їх якості можна використовувати розповідь Віктора Близнеця «Звук Павутинки», відповідно до змісту якої стає чітко зрозуміло, що земля наша безсмертна, добра, вічна і красива.