1.Антитеза - (от греч. antithesis – противоположение) , в художественной литературе стилистическая фигура, сопоставление резко контрастных или противоположных понятий и образов для усиления впечатления. Например: "Я царь, – я раб, – я червь, – я бог" (Г. Р. Державин) или в заглавиях – "Война и мир" Л. Н. Толстого, "Преступление и наказание" Ф. М. Достоевского, "Коварство и любовь" Ф. Шиллера. <span>2.Ассонанс - повторение гласных: Скучно нам слушать осеннюю вьюгу.. . (А. Некрасов) . </span> <span>3.Аллитерация - повторение согласных: Гром гремит, грохочет. </span> <span>4.Эпитет - художественное, образное определение, созданное на основе переноса значения по сходству, возникающее в сочетании с определяемым словом: зеркальная гладь воды; ядовитый взгляд. Часть эпитетов в русской речи являются постоянными, переходящими из одного высказывания, произведения в другое: солнце красное, тучи чёрные. </span> <span>5.Метафора - [греч. metaphora – перенос] – один из основных поэтических тропов: употребление слова в переносном его значении для определения какого-либо предмета или явления, схожего с ним отдельными чертами или сторонами. </span> <span>Использование метафоры подчеркивает это сходство или, наоборот, различие предметов или явлений, на которые хочет обратить наше внимание писатель. </span> <span>Вместо того, например, чтобы сказать, что пчела летит из улья, напоминающего келью, сделанную из воска, – А. С. Пушкин пишет: </span> <span>Пчела из кельи восковой </span> <span>Летит за данью полевой. </span> <span>6.Сравнение - Сравнение — открытое развёрнутое сопоставление одного факта действительности с другим (обозначаемого и обозначающего) по одному или нескольким названным или неназванным признакам, несущее дополнительную информацию и помогающее наиболее полному раскрытию мысли автора, созданию нового взгляда на старое, известное. Части сравнения связываются с помощью </span> <span>- сравнительных союзов (как, точно, словно, будто, чем и др.) : Безнравственность, как радиация, постоянно убивает общество (А. Тулеев) . </span> <span>7.Гипербола - [греч. ] – стилистическая фигура явного и намеренного преувеличения, имеющего целью усиление выразительности, например: "Я говорил это тысячу раз". </span> <span>8.Гротеск - художественный приём в литературе и искусстве, основанный на чрезмерном преувеличении, сочетании неожиданных и резких контрастов. </span> <span>9.Литота- метафора, основанная на заведомом преуменьшении чего-либо. Это своеобразная гипербола наоборот. Как правило, оппозиция «литота – гипербола» имеет смысл только в пространственных образах: «человек-гора» – гипербола, «мальчик-с-пальчик» – литота. </span>
Григір Тютюнник народився в родині селян, його батька було заарештовано органами НКВС, коли йому було лише 6 років. Григір Тютюнник прожив тяжке сирітське життя. Знав, що влада знищила його батька. Переслідували і його самого. Усе життя жив завжди з натугою. Так, тяжко переживав, коли його твори препарувала цензура. До цього додалися сімейні незгоди. Він був повністю відданий літературі, нехтував матеріальними благами. На цьому ґрунті виникали конфлікти з дружиною. У певний момент усе це зійшлося в одну точку. 6 березня 1980 р. Григір Тютюнник покінчив життя самогубством (письменник повісився) Повість «Климко» має автобіографічний характер. В 1942 році через голод та дослухавшись поради знайомих, письменник у віці 11 років пішов до матері на Полтавщину пішки. З майбутньою дружиною Марією познайомився в університеті. Вона навчалась на відділенні української філології, а Григір вчився на відділенні російської філології. dovidka.biz.ua Він спочатку говорив і писав російською, але згодом почав писати лише українською. В них народилося двоє синів – Михайло, Василь У Спілці письменників його не любили за прямоту. У 1974 рік, почалися арешти української інтелігенції. Тютюнника занесли до “чорного” списку, усім видавництвам наказано ніде не згадувати його ім’я. Якось, коли був в опалі, у нього вихопилося: “Так я ж написав тільки напівправду життя — і мене викидають з літератури. А якби я написав усю правду, то що — мене вбити треба?”
Письменник не любив сидіти у великих містах. Тютюнник постійно подорожував по селах України, адже там можна було почути рідну мову.
Григір Тютюнник покінчив життя самогубством 6 березня 1980 року.
У його рідному селі зараз немає ні пам'ятника, ні музею, в будинку, де жив великий поет. Його житло вже встигли кілька разів перепродати. Тільки невелика група ентузіастів за свій рахунок влаштувала музей у школі. Це всього лише невелика кімнатка, але щорічно його відвідують тисячі осіб.
Вже півтора століття діти й дорослі зачитуються двома книжками Льюїса Керролла про карколомні пригоди дівчинки на ім'я Аліса - "Пригоди Аліси в країні див" та "Крізь дзеркало й що там побачила Аліса, або Аліса в Задзеркаллі.". Книжки аж ніяк не застаріли до цих пір, хоча перша з них була написана у 1865 році, а друга - у 1871.
Головна героїня твору "Пригоди Аліси в країні див" - англійська дівчинка Аліса, віком десь семи років. Вона добре вихована, звикла чемно поводитися. Вона ввічлива зі всіма героями твору, навіть з найдивовижнішими мешканцями Країни Див. Крім того, Аліса - дуже смілива, кмітлива і допитлива дівчинка. Попавши у країну, де все є незвичним, вона не розгублюється і намагається зрозуміти, що там до чого.
Історики та літературознавці вважають, що прообразом Аліси була реальна дівчинка, яку звали Аліса Ліддел. З сім'єю Ліддел Льюїс Керрол був знайомий. Казку про Алісу в Країні Див автор вигадав на прогулянці на човні, щоб розважити трьох сестер Ліддел, одною з яких була Аліса.