Со средины 50-х годов Билокур пробует свои силы в технике акварели. Лучшие ее работы – «Сентябрь в селе Богдановке», «За селом» (1956), «Ранней весной» (1958), «Осень» (1960). Художница в них достигает правдивой передачи богатства красок окружающего мира, а также предельной эмоциональной выразительности. В последние годы, уже тяжело больная, Екатерина Билокур создает ряд значительных живописных полотен («Георгины», 1958; «Пионы», 1958; «Богдановские яблоки», 1959; «Букет цветов», 1960 и др.). 9 июня 1961 года талантливой художницы не стало.
В селе Богдановке, на площади перед школой стоит гранитный памятник. У подножия его всегда цветы, которые так любила и так поэтично воспела в своих произведениях художница. Екатерина Билокур по праву заняла ведущее место в истории украинского народного искусства как непревзойденный мастер-певец природы и совершеннейшего из ее созданий- цветов. Такого соседства разнообразных цветов, которое мы видим на полотнах Билокур, в природе нет. В букеты и венки их соединила неуемная фантазия художницы. «Может вы недовольны моей работой, – писала она в одном из писем, – поскольку я рисую лишь одни цветы? Но как же их не рисовать, если они такие красивые! Я и сама, когда начинаю рисовать очередную картину с цветами, иногда думаю: вот когда эту закончу, тогда уже буду рисовать что-нибудь из жизни людей. Но пока закончу, в голове уже возникает целый ряд новых картин, и одна другой чудеснее и одна другой краше – и все цветы. Вот вам и весь сказ. А придет весна, зазеленеют травы, а потом и цветы зацветут... И боже мой! Как глянешь кругом – те хороши, а те еще лучше, а те еще чудесней... И я забываю все на свете, и снова рисую цветы. Не гневайтесь на меня, мои близкие и далекие друзья, что я рисую цветы, ведь из цветов картины красивые». Наполненные светом и солнцем, играющие жизнерадостными красками, картины Билокур продолжают очаровывать зрителей, порождать в них благодарное чувство к художнице.
Сьогодні я чудово проведу день,але не позвичайному.....А ось так :
Встала я уранці .Подумала " Чи не зробити моїй мамі якесь добре діло.Я зрозуміла!!! .Я думаю що мамі бууде дуже приємно.Я вирішила прибрати свою кімнату і вітальню...мама була здивована...Їй дуже сподобалось!!!Потімя вийшла на вулицю.Там я побачила ббабусю,яка була не в змозі перейти калюжу...Вона мені щиро подякувала і мені стало дуже приємно.Я вирішила продовжити свої пригоди.Я побачила голодного песика який ледве жив.Я щодуху побігла у крамницю.Там я купила бідному песику поїсти.ВІн був дуже мені вдячний! Коли я пішла гуляти до Дніпра до мене почав приставати якийсь не дуже адекватний чоловік.,але сталося диво.Песик почав гавкати на людину і вона швидко відійшла від мене.Потім я подумала що мені вже час іти додому, але я почула якісь дивні звуки.Хтось пищав і кричав .Мене це дуже здивувало.Коли я прийшла туди ( до моєї сусідки на подвір*я) звідки чувся звук я побачила...От сміхота.Я побачила папугу ,який визжав у клітці ,а коло нього (у клітцці ) сидів кіт і мурликав папузі на вушко.Я омлякла з переляку.Але як я не діставала кота він все одно не хотів вилазити із клітки.Він упирався ,згинався ,царапався.Все таки я витягла котика з клітки .Сусідка була дуже здивована і подякувала мені.Я весела повернулася додому !!! Я вважаю що цей день був проведений під знаком доброти
Він знущаеться над тваринами,у нього серце холодне,як лід.
Ти упала,як сніг на голову,приїхала завчасно.
Я посадив кущ троянди,а він росте,як на дружжях.
Його очі чисті,наче дзеркало.
У нас була прекрасна, благородна ідея - провести під свинарником метро.
Це мало бути сюрпризом. Перша лінія метро у Васюківці! Станція "Клуня" -
станція "Крива груша". Три копійки в один кінець. Родичі - безплатно. З
учительки арифметики - п'ять копійок.
Ми вже підкопалися майже
до половини свинарника, і раптом - непередбачена катастрофа! - клята
льоха Манюня провалилася в наше метро. Провалитися вона зуміла, а от
вилізти - дзуськи! І зняла такий вереск, що причовгав дід. Ну і...
Гірко
зітхаючи, ми засипаємо метро. Раз у раз злодійкувато озираємося - чи не
заскочить нас зненацька дід, щоб нам'яти вуха. Хоч і обіцяв він, що не
чіпатиме, поки не кінчимо, але хто його зна... Ви б почули, як він
лаявся, коли витягав льоху! Ох і лаявся! І де він отих слів набрався?
(Всеволод Нестайко. "Тореадори з Васюківки")
Кора:корінь,кореневий.
Шкіряний:шкіра.
Глибина:глибоко,глибь,глибокий.
Підговорити:говір,говорити,зговоритися.
Приніс:нести,несу,принести.