1.Ідуть од шахти шахтарі, а даль така широка та іскриста Там, де рум’яна стежка од зорі Біжить в село, що стало уже містом<span> (В. Сосюра)
2.</span>Грає листя на веснянім сонці, а в душі печаль, як небеса; він росте й співає яворонці, і згорає від сльози роса<span> (Д. Павличко)
3.</span>Коли вона проснулась, на столі вже горіла свічка,в кімнаті нікого не було, у чорні смолисті вікна дріботів дощ…<span> (О. Гончар)
4.</span>Золота порохівниця місяця, вистромившись із-за могил, порошила трави голубим пилом, і здавалось козакові, що там, у степу, ворушиться щось, іржуть чиїськоні, і вже не рокотання бандур чути звідти, а ледве вловимий передзвін шабель [чути], і не сиділося старому, не їлася йомусаламата, свербіла рука до шаблюки, до бою кликало серце<span> (Г. Тютюнник)</span>
1) нос, 2) мука, 3) канати 4) рот
<span>Вишня губить листя, на прічилку хати журавель колодязний трубить в мерзлу синь.
Дужий дошкульний вітер увірвався з моря в затишну бухту й одразу збив хвилю, жбурнув у вічі холодними бризками солоної води.
В осіннім небі журавлі курличуть, і голос їхній ледве чуть з імли.
Уже достигли полуниці, росу вечірню трави п'ють, і в ароматі медуниці хрущі шевченківські гудуть.
Реве Дніпро, й лани широкі медами пахнуть, колосом шумлять .
Сказати легко, та зробити важко</span>
У нашій сім'ї прийнято допомагати іншим і не тільки тоді, коли про це просять. У моїх родичів є своя дача. Вони купили велику ділянку і засадили його. Кожне літо я і моя сім'я приїжджаємо до них і допомагаємо прополювати і поливати город. Пізніше і збирати врожай. Але без нагороди ми не залишаємося. Після важкої роботи ми йдемо купатися на озеро. А ввечері ми готуємо шашлики, миємося в лазні. <span>Люди допомагають рiдним не через нагороди, а за велінням серця.</span>
= * =: * звуко-буквен схема