План.
1. Тривога для лося.
2. Мешканець заповідника.
3. Тварина на пустельній галявині.
4. Спрага веде лося до води.
5. Мешканець заповідника у крижаному полоні.
6. Боротьба за спасіння.
7. Знесилення тварини.
8. Два брати ідуть лісом.
9. Допомога хлопців.
10. Щасливий порятунок тварини.
11. Дорога лося до заповідника.
12. Постріл Шпичака.
13. Загибель тварини.
14. Смуток дітей.
План.
1. Великий звір з широкими грудьми.
2. Зупинка на улюбленій поляні.
3. Лось іде до ополонки.
4. У льодяному полоні.
5. Спомин про вовчу зграю.
6. Два хлопчики приїхали по хмиз.
7. Хлопці рятують лося.
8. Пролунав постріл Шпичака.
9. Великого звіра звалив постріл.
10. Дитячий осуд скоєного дядьком.
11. Марні сподівання Шпичака.
F7!6576fgg6uiiuiug7hiiiiui
Мистецтво - це художня творчість в цілому - література , архітектура , скульптура , живопис , музика , танець , театр , кіно ... Тобто все те , що створила людина , все те , що радує слух , на що ми з задоволенням дивимося .
Давайте розглянемо один з елементів мистецтва. Наприклад , літературу. Часто кажуть , що люди стали менше читати художню літературу , що зараз купують тільки " бульварну книгу" . Але й таке " бульварне " чтиво , воно теж говорить про культуру країни , точніше про деградацію суспільства. Пам'ятайте , наші батьки збирали повні зібрання творів О.С.Пушкіна , Л.М.Толстого , А.П.Чехова та інших великих авторів і поетів. З нашими батьками було приємно спілкуватися , їх було приємно слухати. А ми - сьогоднішня молодь - на якому "великому російською " говоримо? А чи зможуть його зрозуміти наші діти? Ми пишемо короткі sms -ки по телефону , якимись скороченими словами спілкуємося в інтернеті .
<span>Втрачаючи таке важлива ланка в мистецтві як література , ми втрачаємо нашу рідну мову , ми втрачаємо наше майбутнє і майбутнє своїх дітей. І хочеться сказати величезне спасибі тим , хто намагається вкласти в нас бачення прекрасного , хто пише вірші , хто записує музику на ці вірші , хто створює фільми і ставить спектаклі. Адже яке мистецтво сучасного суспільства , таке і саме це суспільство , така й цінність кожної людини ...</span>
Е легенда, що колись, була дуже красива дівчина. Яка красива була та дівчина, в неї були чорні як крило ворони очі, біла як сніг кожа, та длинне волосся. Дівчина була струнка, як соломинка. Та одного разу полюбула та дівчина одного хлопця. Дальше фантазии не хватило(
Грає море зелене,
Тихий день догора.
Дорогими для мене
Стали схили Дніпра,
Де колишуться віти
Закоханих мрій...
Як тебе не любити,
Києве мій!
В очі дивляться канни,
Серце в них переллю.
Хай розкажуть коханій,
Як я вірно люблю.
Буду мріяти й жити
На крилах надій...
Як тебе не любити,
Києве мій!
Спить натомлене місто
Мирним, лагідним сном.
Ген вогні, як намисто,
Розцвіли над Дніпром.
Вечорів оксамити,
Мов щастя прибій...
Як тебе не любити,
<span>Києве мій!</span>