зрілому віці навчалася в художній школі Мурашка в Києві.
- Розділ 1, у якому з’являється Машка
- Розділ 2, у якому з’являється патріотично настроєний привид
- Розділ 3, у якому з’являється елегантний незнайомець
- Розділ 4, у якому плани несподівано міняються
- Розділ 5, у якому ніхто не з’являється, натомість Наталочка пропадає
- Розділ 6, у якому Наталочка бачить тривожні видіння на полі Берестецької битви
- Розділ 7, у якому з Антипом стається дивовижне перетворення
- Розділ 8, у якому відбувається шалена гонитва і ще шаленіший бенкет
- Розділ 9, у якому Олеський замок перетворюється на пастку
- Розділ 10, у якому з Машкою стаються небезпечні дорожньо-транспортні пригоди
- Розділ 11, у якому мандрівників підстерігають суцільні несподіванка
Яблуня – то справжня окраса саду. Яблуня невисока, тонка, струнка, з розкидистим гіллям та гладким стовбуром. Її листя з одного боку гладкі та мають темно-зелений колір, а з іншого – м’які сріблясті. Навесні гнучкі віти яблуні рясно вкриваються великими біло-рожевими квітами з жовтими серцевинками, які дуже приємно пахнуть. З усіх боків до яблуні злітаються бджоли, щоб зібрати з її квітів солодкий нектар.Влітку на яблуні з’являються маленькі яблучка, що згодом достигнуть та перетворяться на соковиті смачні плоди. Деякі з них спіють швидко, інші – аж пізно восени. Яблучка на дереві в залежності від сорту можуть бути великими та малими, різної форми та кольору, мають кожне свій особливий смак та аромат.Особливо прекрасна яблуня восени, коли серед зеленого листя спалахують рум’яні достиглі яблука. Вона аж хилить додолу свої всипані плодами гілки. Навіть дивуєшся, як вони витримують таку вагу! Кожна тонка гілка увішана яблучками, наче дорогими прикрасами. Яблучка на деревах червоні, зелено-червоні, лимонно-жовті, з тонкими смужками.Яблуня – то наче символ плодючості, багатства землі, молодості, здоров’я та сили.<span>
</span><span />
Головний герой повісті «Вогник далеко в степу» ― Павло. Він був сиротою, з повагою ставився до старших, був відданий своїм друзям і закоханий у дівчину. Так сталося, що його мати померла, а коли хлопцеві було дев’ять років, батько одружився з тіткою Ялосоветою. Через місяць батька забрали на війну, з якої він так і не повернувся. Жив він з тіткою шість років у половині хати, бо більшу половину одірвало бомбою. За час оповіді читач спостерігає як Павло перетворюється з маленького хлопчика на дорослу людину. Тітка Ялосовета дуже позитивний персонаж, вона хоч і не була матір’ю Павла, але ставилася до нього, як до рідного сина. Коли Павла не взяли до училища через недостатній вік для вступу, то вона сама привела його до директора і так розхвалила: «Він слухняненький, роботящий, не дивіться, що такий ото малий. Він підросте. І вчиться ловко…», що директор прийняв його під свою відповідальність. Павло дружив і навчався разом із трьома Василями ― Василем Силкою, Василем Оборою та Василем Кібкалом. Василь Силка любив географію і розповідав про кожну країну так, наче він там був: «…Так жовто, як у Штокаловому садку од абрикос. Банани, апельсини, ананаси…» Василь Кібкало був із трохи заможнішої родини і мав і взуття, і сумку, і сніданок йому з собою давали з дому. Василь Обора ― це мовчазний і кремезний хлопчина, якому завжди хотіло їсти. Усі хлопці товаришували з дитинства, разом ходили до училища і назад по 18 кілометрів пішки й переживали разом труднощі навчання, далекої дороги і першого кохання. Маня — дівчина, з якою дружив Павло і в яку був щиро закоханий. Зі слів самого Павла один вечір, коли він дізнався, про її симпатію повністю змінив його, зробив дорослішим. Майстр Федор Демидович — людина, закохана у свою справу, чудовий учитель, у нього кожен інструмент «сяє, як сонечко». Він вчить хлопців сумлінно працювати, пишатися своєю професією. Поряд із позитивними героями в повісті Гр. Тютюнника «Вогник далеко в степу» зображені і негативні персонажі. Передусім це водій Фріц, через якого Павло отримав сильну травму. Про підступність та жорстокість цього персонажа дізнаємося одразу ж, після першої згадки про нього у творі, коли хлопці вчепилися за його машину, щоб під’їхати до училища, а він їх прогнав. У його душі не заворушилося співчуття доПавла, навіть коли він йшов один рано вранці у страшну заме
Здрастуй, Олесь.
Я дізнався про тебе нещодавно на уроці української літератури.
Не засмучуйся словом «дивак», вважай його компліментом за свою індивідуальність.
Дуже добре, що ти любиш спостерігати за природою, допомагаєш тваринам і рослинам. Коли прочитав про тебе і сосну, теж почав приглядатися до дерев. І що найцікавіше, вони тепер видаються мені по-різному: темними химерами в зимовий вечір, нареченими на весні, з кошлатими зеленими шапками влітку.
На жаль, урок природознавства колись мене мало приваблював. Ти навчив мене бути уважним та спостережливим. Тому й урок географії тепер дуже зацікавив мене. Який предмет найулюбленіший для тебе?
Дізнався, що твоє захоплення – це малювати картини на снігу. Я живу у великому місті, на його тротуарах сніг довго не залежується.
Але я відвідую спортивну секцію. Коли хтось буде ображати тебе, кажи усім, що маєш сильного захисника.
А ще я знаю, що ти добре вчишся. З тебе можна брати приклад. Хотів би стати твоїм другом. Зустрітися, поспілкуватися. Впевнений, що нам буде про що розказати один одному.
Бажаю залишатися тобі надалі самим собою, добрим та милосердним. Якби б більше було таких людей, як ти, світ був би набагато добрішим…