Японське мистецтво, у тому числі й література, насамперед характеризується
та відзначається потужною підтекстовістю. Професор буддійської філософії
Д.Т. Судзукі зазначав, що саме в здогадці та натяку полягає секрет японських ми-
стецтв [1, c. 409]. Головний художній смисл твору, як правило, є недомовленим і прихова-
ним, тож шляхом здогадок, через натяки реципієнти домислюють, уявляють і відчувають
те, що висловлене в ньому поза текстом.
У поясненні видатного японського драматурга Тікамацу Мондзаемон розкривається
співвідношення вираженого та невираженого: «Якщо печальне прямо називати печальним,
то слова втрачають свій глибинний смисл, а під кінець зникає й почуття печалі. Потрібно не
говорити: «Сумно! Печально!» – а дати відчути печаль без слів… Бажаючи гідно похвали-
ти прекрасний вид, потрібно непрямим шляхом говорити про різні його особливості, а ні
в якому разі не називати його прекрасним. Тоді краса… відчується сама собою» [2, c. 78].
При тому ось та краса, що відчувається сама собою, чи будь-яке інше відчуття, вира-
жене непрямим шляхом, тонко навіюється реципієнту, проявляється лише в натяку, пере-
важно за допомогою одного з домінантних прийомів японського мистецтва – йодзьо, що
буквально перекладається як «надмірне почуття» і в науковій літературі часто коментується
як «серцевий відзвук» [3, c. 272], «душевний відгук» [4, c. 185], «післявідчування» чи
«сугестивність» [5, c. 394], «асоціативний підтекст» [6, c. 71], включає в себе складність
«символічної структури» [7, c. 6–8]. Тобто ідеться про те, що почуття, яке є «надмірним»,
тобто залишається недовисловленим і подається лише як натяк, активізує уяву реципієнта
в процесі сприйняття мистецького твору, котрий домислює і довідчуває те, що існує та
залишається «поза текстом».
Уповні глибини підтексту відчуваються в хайку. Так, у неримованому тривірші, у
сімнадцяти складах лише за декількома словесними художніми образами приховується не
тільки певна емоція чи окремий смисл, а навіть повна картина й ціла філософія. Згадаймо,
для прикладу, епохальний твір Мацуо Басьо «Старий ставок», про який, як відомо, написа-
но цілі томи ґрунтовних досліджень:
Старий ставок.
Пірнуло жабеня –
Вода сплеснула
Рождественские праздничные дни 2014 года преподнесли россиянам замечательный сюрприз: они впервые имели возможность увидеть у себя великую святыню христиан – Дары волхвов. Эта реликвия прибыла накануне Рождества Христова в храм Христа Спасителя в Москве. Ранее она не вывозилась за пределы Греции
В двох притчах розповідається про те як пастух загубив одну вівцю із 99,і він пішов шукати цю одну вівцю залишивши 99 вівць.Знайшовши одну вівцю він дуже радів та покликав всіх щоб вони раділи разом з ним.У притчі про загубленого сина розповідається як у батька було два сина.Один син попросив належну частку маєтку,і пішов світ за очі.Пройшовши цілий світ,син вертається назад до батькової домівки,де батько дуже сильно радий,навіть кинувся йому на шию,цілував його.В двох притчах радіють коли найшли загублену вівцю і коли повернувся блудний син. На небі будуть більше радіти коли прийде грішний і кається,ніж коли прийдуть 99 праведних ,що не потребують покаянна.
Я сказала ' поздравила его сполучением премии ,как будто незнаю что ему не дали грамоту .он сказал .что Вы шутить над домной.я какие шутки с деньгами не шутят .мне не давали каких денег я говорю ну что этих балванов всех уволю но вам вследующем месеце по благодарю