Світлі спогади дуже часто пов’язані з дитинством. Саме в цей період можна безтурботно жити. Часто в тяжкий момент життя людина згадує дитинство, але це навіть не сам дитячий вік, а емоції що відносяться до цього періоду.
В житті існують речі, які не обирають. Любов до них абсолютна та не залежить від обставин. Особливе значення в серці кожного має Батьківщина та вулиця дитинства. Вулиця мого дитинства живе в моєї пам’яті, а я часто гуляю по ній уві сні.
Що таке взагалі вулиця мого дитинства? Це не просто кількість будинків, сусіди та друзі. Це подих безтурботного життя, біг босоніж по теплій дорозі, подих свіжого повітря та гарячі пиріжки рідної бабусі. Спогади повертають мене туди, де все було просто та зрозуміло. Мінімальна відповідальність дозволяла почувати себе дорослою людиною. В цих спогадах все важливо до дрібниць. Цікаво, що з кожним роком дорослішання спогади стають теплішими.
Вулиця з мого дитинства наповнена теплом та розумінням. Сусіди були часткою сім’ї, завжди пригощали дітей смачними пиріжками, яблуками та грушами. Цей смак назавжди залишився зі мною, то був найсмачніший обід.
Цілий день багато дітей збиралися на вулиці та грали в різні активні ігри. Всі бігали поміж домів і вже складно було розпізнати де чия дитина. Це була велика спільна родина. Часто всі діти виносили з дому старі речі та одежу та будували з них халабуди. Це заняття було дуже цікаве, кожен заселявся в свою домівку, розподілялися домашні обов’язки. Так відображалася модель сім’ї, переносилися характери батьків на певні персонажі.
Сьогодні в період розвитку комп’ютерних технологій важко вже уявити сучасну дитину без мобільного телефону чи комп’ютерної техніки. Нажаль активні ігри вже не користуються такою популярністю як раніше. Та вулиця дитинства у кожного своя, але вона обов’язково пов’язана з теплими почуттями, безтурботністю та абсолютним щастям.
Вулиця нагадує близьких друзів та ніби повертає в той час, коли життя манило своєю загадковістю та так хотілось стати дорослим. Безумовно вулиця де я виріс існує і сьогодні, але це вже інше місце, реальне і не з моїх фантазій.
<span>Субстантивація є одним з видів міжкатегоріальної транспозиції, коли слова однієї частини мови вживаються у ролі іншої, у цьому випадку прикметник перестає виражати ознаку і набуває предметного значення, тобто виконує функцію іменника, напр.: «Доки на передовій було спокійно, доти й Багіров поводився сумирно» (О. Гончар); «Співці, Не марте, вчені, не шукайте, Хто був той цар і як йому наймення» (Леся-Українка). Існує три ступені субстантивації прикметника: синтаксичний, морфологічний і семантичний. Умовою для синтаксичного переходу прикметника в іменник є наявність словосполучення, де залежним від опорного іменника компонентом виступає прикметник. Під впливом контексту у словосполученні відбувається опущення, тобто редукція, опорного іменника, внаслідок цього прикметник, потрапивши в позицію останнього, перебирає на себе його функції. Пристосування прикметника виконувати роль іменника — називати уже не ознаку предмета, а сам предмет — супроводжується одночасною трансформацією граматичних категорій роду, відмінка і числа. Із словозмінних і залежних категорії відмінка і числа перетворюються на словозмінні, але незалежні категорії. Подібно до іменника, трансформовані прикметники вступають у валентний зв'язок з дієсловами — присудками і чисельно характеризують предмети, категорія роду із словозмінної стає класифікуючою; прикметник «присвоює» собі граматичне значення роду опущеного іменника, втрачаючи здатність змінюватися за родом, при цьому субстантивовані лексеми зберігають морфологічну форму прикметника, напр.: «...Тарас Григорович стрів на набережній чималий гурт цікавих» (О. Ільченко); «Ось вона [Оксана] вийшла на обніжок, і приїжджі одразу ж обступили її» (А. Головко)</span>
На мою думку, зимовий ліс є чарівним.
По-перше, все засинає. Навколо казкова тиша. По-друге, коли раптом злетить пташка з гілки, з дерева сипле снігопад. По-третє, зимові сліди можуть розповісти про мандри лісових мешканців. По-четверте, коли іній торкнеться віт дерев, вони стають кришталевими. Від вітру лунає їх ніжний передзвін. Тоді ліс особливо чарівний.
<span> Зимова мандрівка лісом переносить у казкове царство.</span>