1. Поява чорта.
2. Оповідання про коваля Вакули.
3. Розмова гордовитої Оксани й закоханого Вакули.
4. Чуб, батько Оксани, іде в гості до Солохи.
5. Оксана обіцяє Вакулі вийти за нього заміж, якщо він принесе їй черевички, які носить сама цариця.
6. Солоха ховає невдачливих залицяльників (риса, голову, дяка, Чуба) у мішки з-під вугілля.
7. Вакула сідає на чорта й летить на ньому в Петербург.
8. Жителі села довідаються, хто сидів у мішках.
9. Вакула, добравшись до столиці, іде до цариці на прийом разом із запорожцями й одержує черевички государині
10.Оксана засмучується про відсутність Вакули й почуває, що вона закохана.
11. Вакула, вернувшись, сватає Оксану
12. Життя Вакули й Оксани.
Школа — це твій дім, будь господарем у нім
Ось ви і в школі, тепер ви — учні, школярі. Приходите у це приміщення кожного дня, щоб одержувати нові знання, набиратися розуму, вчитись жити у колективі, дружити, ставати щодня мудрішими. З вами разом навчаються багато хлопчиків і дівчаток. Усі ви — школярі, а це багато до чого зобов’язує, бо в кожній школі є свої звичаї, правила, традиції. Як і в кожній школі, тут є свої герої, спортсмени, артисти, переможці шкільних олімпіад, поети, художники, відмінники і т. д. Як і кожна інша, наша школа славиться чимось особливим, таким, якого нема ніде більше. Це ваша рідна школа і вона найкраща, бо ви тут протягом багатьох років навчаєтеся, проводите свій вільний час, пізнаєте чимало цікавого, стаєте дорослішими. Це — ваша школа! Це — ваш рідний дім, а ви у ньому справжні господарі! Правда ж, чудово? Я теж так думаю. І від вас багато чого залежить і доброго, і не зовсім доброго також.
Тому що поезія - це сильно, і в будь-який момент вона може змінити світогляд кожного з нас. З покон віків поезія ворушила людські душі та серця, надихала та спонукала до думок, і так залишається й досі. Тому Ліна Костенко не помиляється, називаючи її безсмертним дотиком.
Кость – маленький хлопчик, незаконно нарожденной хлопчик пана. Він пас панських корів і жик на кухні. Кость схожий на “забитого боязкого собаку”, що вишкіряє зуби й гавкає або гарчить в обличчя кожному, хто насміхається з нього, безправна, зацькована, несправедливо ображена й принижена усіма дитина.
Портрет Костя: Зеленкуваті, вузенькі, глибокі оченята його не одривались, а губи роззявились, і з-за них виглядали ріденькі, гостренькі зуби. Здавалось, що він як укусить, то мусить страшно боліти, більше, ніж від кого другого. Але Кость ніколи не кусався. Хто б і як його не бив, він ні за що не кусався. Се був кумедний-таки хлопець!
Кость здається кумедним (тобто дивним) у очах оточуючих, бо ніколи не плаче, не кусається, коли його б’ють. Людям не зрозуміла така недитяча терплячість, стійкість і мужність хлопчика, яку вони сприймають як впертість, називаючи його “кам’яним виродком”.