Привіт Павлусь,я вирішила написати тобі листа та дати декілька порад,щоб прочитавши його ти зміг якось змінитися.
Нещодавно на уроці української літератури ми прочитали твір "Скарб". В цьому творі ти постаєш як ледащий парубок,завжди плачущим та нічим не радіючим.Прочитавши його я зробила вивід,що такою ніколи не буду. А тобі я пораджу бути вдячним за все своїм батькам та іншим.
Допомагай їм,не цурайся праці. Будь веселішим та активнішим. Заводь нових друзів та цінуй старих. Гадаю ці поради тобі знадобляться.
Взагалі твір меня сподобався,він був повчальним та цікавим,мої однолітки прочитавши його зробили висновки,а це найголовніше після прочитання твору.
Я руда, низького росту,Хитра я і довгохвоста.На курей я вельми ласа – В них таке смачненьке м'ясо…Вовку-брату я сестриця,А зовуть мене…(Лисиця)
<u><span>Віктор Близнець (1933 — 1981) Віктор Близнець народився в селі Володимирівці на Кіровоградщині 10 квітня 1933р. У 1957p. закінчив факультет журналістики Київського університету. Публікуватися почав 1959p., а пе
<em></em>ня, щось на зразок співучасті, власної вини. Образом мовчуна Сашка В. Близнець започаткував в українській літературі традицію, що продовжилася хоч і в небагатьох, але надзвичайно вартісних творах, де діють маленькі герої, які передчасно дорослішають через воєнне лихоліття. Втрачаючи, по суті, дитинство, вони зберігають найдорожчу якість душі — гідність. Письменник прагнув говорити про те, що в суспільній свідомості свої позиції втрачало. А що це був свідомий підхід — свідчить повість «Женя і Синько» (1974). Звичайна київська п'ятикласниця Женя знаходить у підвалі будинку маленького кумедного чортика Синька і забирає його, хворого, додому. Дружба ця ніяких переваг Жені не дає — Синько нічого такого казкового не вміє, навпаки, про нього самого треба дбати. Натомість дівчинка одержує те, що не піддається ніякому обліку, але є, мабуть, найціннішим: зерна народної моралі й мудрості. Відірваність читача від землі, від етноморалі, джерел народної духовності була постійним болем письменника. Звідси те фантасмагоричне місто, що його зводять у мріях Женя й Синько. Основний архітектурний принцип — суміщення Києва з рідним селом, звідки походять Женині батьки і де в них «через кожну хату» — родичі. Жені хочеться, щоб у тому місті було більше сосон, дубів і беріз, щоб замість вулиць були просіки, щоб до школи ходити повз ставок. Земля і народ, природа і мораль — ці категорії у Близнеця завжди стоять в одному нерозривному ряду — і у «Звукові павутинки», і в «Жені й Синькові», і особливо яскраво — в казковій повісті «Земля Світлячків» (1979). Дитяча література 70-х років розвивалася під знаком неписаного правила, за яким вважалося, що читання трагічних творів шкідливе для дитячої психіки. В. Близнець порушив це правило в багатьох своїх творах. Письменник наполегливо культивував трагічний конфлікт в українській літературі для дітей, наголошуючи цим на необхідності говорити з юним читачем про найважливіше — життя і смерть, правду й кривду, любов і ненависть — без присідання й без сентиментального рюмсання. В. Близнець практично не мав проблем з виданням своїх творів (наскільки це було взагалі можливо), хоч і мусив власноручно нівечити їх, шукати компромісні варіанти. Він не міг сам не бачити свого таланту, однак за такої кількості видань страждав од невизнання. Можливо, цим пояснюється його звернення до творів для дорослих — поява суто соцреалізмівських повістей «Підземні барикади» (1977), «Вибух» (1980). А може, сумлінним виконанням соціальних замовлень він прагнув заробити право на правду в наступній книжці для дітей? А це також роз'ятрювало його надзвичайно вразливу душу, розхитувало нервову систему. Країна все глибше вгрузала в сонну трясовину. Навесні 1981р. ситуація, очевидно, здалася В. Близнецеві такою ж безнадійною, як за рік до того — Григору Тютюннику. І він власноруч обірвав своє життя... С. Іванюк Історія української літератури ХХ ст. — Кн. 2. — К.: Либідь, 1998. </span></u>
<span>В згоді можна достигнути будь-чого. Коли ти в незгоді з кимось, це тільки погіршить ситуацію. Наприклад коли будують будинок, нічого не можна буде зробити якщо посваритися з своїми товаришами, з тими хто допомагає тобі його будувати. Коли ти будеш з ними в згоді, і спільною роботою, ви здобудите більше ніж поодинці. Отже,закінчити хотілося б словами* де незгода, там часто шкода</span>
1 розділ
1.Пробудження обо розповідь про сон
2.Шлях за сіллю
3.Солдат
4.Подаруночок
2 розділ
5.Відпочинок
6.Їжа
3 розділ
7.Прихисток для Климка 8.Товариші хлопчика
9.Прихід італійців
10.У місті
11.Зустріч з Наталею Миколаївною
4 розділ
12.Подорож за слов’янською сіллю 13.Стара бабця
14.Подарунок Швеця
15.Випадок з поліцаями