План
1.Сирота.
2.Принятие Даренки в семью
3.Жизнь девочки с Кокованей
4.Волшебный козлик.
<span> мого батька був невеликий маєток у Ноттінгемширі. З п'ятьох його синів я народився третім. На чотирнадцятому році мене віддали до коледжу в Кембріджі<span>[1]</span>. Там я пробув три роки і вчився дуже старанно. Та в батька, чоловіка небагатого, не стало коштів тримати мене там довше. Тому через три роки мені довелося піти в науку до видатного лондонського хірурга містера Бетса<span>[2]</span>, у якого я вчився чотири роки. Вряди-годи батько присилав мені трохи грошей, і я витрачав їх на книжки з мореплавства та пов'язаних із ним галузей математики, бо весь час мріяв стати моряком і вірив, що рано чи пізно, а мені пощастить здійснити цю мрію. Скінчивши навчання в містера Бетса, я приїхав до батька і дістав од нього, дядька Джона й декого з родичів сорок фунтів стерлінгів готівкою та ще й обіцянку давати тридцять фунтів щороку на моє утримання в Лейдені<span>[3]</span>. Там я протягом двох років і семи місяців вивчав природознавство, бо знав, що воно стане мені в пригоді під час майбутніх подорожей.</span><span>Повернувшися з Лейдена додому, я за рекомендацією мого доброго патрона, містера Бетса, найнявся на корабель «Ластівка», що ним командував капітан Абрагам Пеннел. Я проплавав на цьому судні три з половиною роки і побував за той час у Леванті<span>[4]</span> та в інших краях. Повернувшись до Англії, я вирішив улаштуватися в Лондоні. До цього заохочував мене мін патрон, містер Бетс, що порекомендував мене багатьом своїм пацієнтам. Я найняв частину невеликого будинку на вулиці Олд-Джюрі, за порадою друзів одружився з міс Мері Бертон — другою дочкою містера Едмунда Бертона, власника панчішної крамниці на Ньюгетській вулиці. Бертон дав за дочкою чотириста фунтів посагу.</span>
-это человек, который самодостаточен, имеющий на всё собственное мнение, но вместе с тем не чёрствый, бездушный человек, не эгоист, а успехи, счастье и беды другого человека принимает, как свои счастье и горе, готовый помочь.
<span>Худший-это тот, кто не имеет НИКОГДА собственного мнения, собственных мыслей и взглядов на всё и живёт только своим закрытым убогим мирком, никто и ничто его не волнует-ни чья-то радость, ни чьё-то горе </span>
в стихотворение можно выразить свое настроение , свои цели , о чем мечтаешь , о любви. В стихотворении даже можно покаяться в грехах (излить душу)) , нужно писать о том , что хотел бы рассказать всему миру.Все можно выразить в стихах,
Все можно высказать словами.
Удачи )