1.Мрія хлопчика.
2.Гном пропонує допомогу.
3.Старання хлопчика.
4.Повернення гнома.
5.Справедливе рішення хлопчика.
Полулегендарная украинская народная певица и поэтеса времени Хмельниччины,которая по преданию жила в полтаве.
Природа… Це
якийсь час року.
Зима. Весна. Колись.
Тоді.
<span>І літо. Осінь. І так щороку.</span>
Десь сніг. А десь
ще лілії в воді.
Квітують трави у
зеленім гаю.
Пече сонце на
берегах морів.
Холодний сніг,
лапатий випадає.
І листя шурхотить
від ходу ніг.
Здавалось би,
однаково повсюди.
Деінде лиш погода
не така.
Це все природа. І
хай не знають люди.
За те ти знаєш. І
душа в тебе м’яка.
<span> Тематика творів П. Тичини дуже багата та різноманітна. Однією з провідних тем творчості поета є тема Вітчизни. Достатньо уваги приділяє поет розкриттю духовного світу людини і краси нового дня, змальовує неповторну красу рідної природи; не залишає П. Тичина осторонь і теми матері, яка гармонійно зливається у нього з матір'ю-Батьківщиною. Вірші поета світлі, оптимістичні, життє ствердні.</span>
Савка вийшов із своєї хатки і дивився на нас, як намальований. Було йому літ сімдесят чи, може, й більше. Він був маленький, з підстриженою борідкою. Був би він сильно схожий на святого Миколу-угодника, коли б величезна, мов коров’ячий кізяк, стара кепка не лежала у нього на ушах та землистого, так би мовити, кольору светр не висів на ньому,
як на хлопчику батьків піджак. (Портрет)
Не знаю, чого вони оце так тікають, — сказав дід Платон, ідучи за Савкою до річки, так ніби нас тут зовсім не було. — Чого вони так тієї смерті бояться? Раз уже війна, так її нічого боятися. Уже якщо судилася вона кому, то не втечеш од неї нікуди. Еге, — промовив Савка. — Скільки літ їх учили, ти подумай, Платоне. А вони тікають. От він і каже тепер, що ж це ви, каже, робите? Стійте тікать! Чим же далі ви тікаєте, тим більше крові проллється! Та не тільки вашої, солдатської, а й материнської й дитячої крові. -Психологічна характеристика (думки, почуття тощо)
Ну, сідайте, повезем. Чого стали? — сказав дід Платон. Він стояв уже біля човна з веслом. — Повезем уже, а там, що бог дасть. Не вміли шануватися, так уж повезем, тікайте, чорт вашу душу бери… Куди ти хитаєш? Човна не бачив, воїн! — загримав дід на когось із нас. (Характер (учинки, ставлення до інших)
Я дивився на діда Платона і з насолодою слухав кожне його слово. Дід вірив у нашу перемогу. Він був для мене живим грізним голосом нашого мужнього народу
Характеристика героя іншими персонажами