<span>З місяцем березнем пов’язано багато важливих подій. Але про одну подію кожного року пам’ятають усі люди. Ось і ми, нібито різні за віком та спільні по своєму духу згадуємо того, хто не лише влучно говорив, але й боровся за свободу, мир і спокій у нашому українському домі.</span>
15 березня в Богданівській сільській бібліотеці пройшла літературна година «На вічному шляху до Т.Шевченка».<span> Присутні небайдужі до Шевченкового слова. Із уст бібліотекаря Довбиш І.В. линуть слова невмирущого Кобзаря
</span>та розповідь про історію першого видання «Кобзаря».Читці, старшокласниці Богданівської ЗОШ Зятковська Каріна і Тиха Анжеліка декламували «Думи мої, думи мої…», «І виріс я на чужині…», «Реве та стогне Дніпр широкий» та інші.<span>Окремо відзначилися твори, які стали піснями. Читачами представлено перегляд літератури «Шевченко – сяйво не залежної Вкраїни». </span><span>В кінці літературної години бібліотекар провела невелику вікторину серед присутніх. Про Кобзаря говорили і говорять усі. </span>Цими днями звідусіль звучать його поезії, пісні і кожен охочий може пізнати і осягнути «свого» Шевченка, який увійшов у кожен дім не лише «Кобзарем», а й своєю життєвою позицією Великого Українця.Найвлучніше висловив свої почуття Юрій Рибчинський:
<span>Шарньовка - парасолька;
волоцюга - </span>фашега ;<span>
ганчірка - </span>митна;<span>
яструб - </span>туфля .
Мою першу вчительку звати Наталія Владиславівна. Вона привела мене до 4 кл. Скоро прийде час з нею прощатися, але я ніколи не забуду ті знання що вона мені дала. Я завжди буду пам*ятати свою першу найкращу вчительку Наталію Владиславівну.
-Мамо, сказала Оленка- в тебе така гарна сукня.
- Іване, йди до дошки-велів учитель.
-За сонцем хмаронька пливе...-процитував вірша Шевченка мій товариш,дивлячись на небо.
-Соню, ти підеш зі мною в кіно?-спитав Максим.
-З днем народження!-вигукнули гості, щойно я увійшов в кімнату.
_Олег сьогодні гуляти не піде.-сказала мати-Він погано поводився.
-Що, знову двійка?-спитав батько Ірину.
-Котра година?- спитала мене бабуся.
-Скільки мені ще чекати?-обурилась Олена.-Ми ж домовлялись-о шостій біля крамниці.
-Чого бажаєте?- спитав офіціант.
-подвійне карамель-лате-відповіли ми.
-Я втомилась,-схипнула маленька ,,,Саша.- ходім додому.
-Ой , який великий собака!-скрикнула пані <u>Галя.
-Сідай, Андрію.-саказала вчителька.-Знову два.
-А домашнього сьогодні не буде?-з надією спитали учні.</u>