Чтобы мы стали умней и коечто знали ✌✌✌✌✌✌✌✌✋✋✋
Схожи они тем что все авторы писали про осень, а различие что каждого стихотворения разной смысл, история , характер изложения.
В интернете посмотри . Там есть ответ !
<span>Эпизод «Пожар» является одним из главных эпизодов в рассказе. Он играет большую роль в развитии сюжета и композиции. В этом эпизоде главным героем является бабушка Акулина Ивановна. Второстепенными героями являются Алёша и дед. Акулина Ивановна во время пожара не растерялась и оперативно предприняла меры для сохранения имущества и животного хозяйство: «Евгения снимай иконы! Наталья, одевай ребят! Строго, крепким голосом командовала бабушка», «Купорос, дураки! Взорвёт купорос», «Она бросилась под ноги взвившегося коня, встала перед ним крестом». Дед же не был готов к этому: «А дед тихонько выл: И-и-ы…». А Алёша следил за происходящим: «Я выбежал на кухню; окно на двор сверкало, точно золотое; по полу текли-скользили желтые пятна…». И даже в этом эпизоде чувствуется вражда в семье: «Это Мишка поджёг, поджёг да ушел, ага!» кричал Яков на Мишку, обвиняя его в поджоге, хотя пожар был вызван из-за оплошности Григорья. Автор очень чётко в этом эпизоде указал место каждого героя, кто руководитель, а кто подчиненный, кто готов к трудностям, а кто нет. Автор использовал в этом эпизоде эпитеты: жёлтые пятна, кудрявый огонь, красные цветы; сравнение: окно на двор сверкало, точно золотое; она была также интересна, как и пожар и другие приёмы. УБРАТЬ РЕКЛАМУ, ПОДПИШИСЬ powered by Push.World Они нам помогают лучше воссоздать картину, которая происходит в рассказе. </span>
<span />
Серед дійових осіб повісті є як позитивні, так і негативні образи. Один із них — боярин Тугар Вовк. У цій повісті І. Франко показує Тугара Вовка гнобителем, зрадником, що над усе ставить свої особисті інтереси й прагне жити, визискуючи з інших. Він хоче заволодіти багатствами краю, поневолити його людей. Але волелюбні тухольці не скоряються боярину, і громада одностайно ухвалює вигнати Тугара Вовка з Тухольщини. Прагнучи помститися непокірним тухольцям, розлючений боярин іде до монголів і обіцяє провести їх через гори, сподіваючись з їхньою допомогою підкорити волелюбних тухольців, заволодіти усіма багатствами. Моє ставлення до боярина Тугара Вовка відверто негативне. Як же ще можна ставитись до людини, яка зрадила свій народ, батьківщину? Вчинки і дії його викликають осуд, огиду. Серце боярина було засліплено жадобою влади, ненависті до тухольців, які встановили справедливі закони у своїй громаді. А після свого вигнання він вирішує помститися непокірним тухольцям. Та не судилося зрадникові здійснити свої підступні наміри. Як і інші загарбники, він безславно гине. Зла, жорстока, нікчемна, підступна людина, зрадник батьківщини, народу ніколи не може викликати ніякі інші почуття, крім жорстокого осуду, ганьби та огиди.