Василь Павлович Аксьонов - один з найпопулярніших радянських письменників 60-70-х років, автор гучних романів "Опік", "Острів Крим", "Московська сага". Творчість Аксьонова належить до числа найбільш значних явищ російської літератури останніх трьох десятиліть. Повороти людського шляху Аксьонова такі: син політв'язнів в Магадані, карантинний лікар Ленінградського порту, член редколегії журналу "Юність", дисидент, професор Джорджтаунського університету у Вашингтоні. Вони здаються іноді несподіваними, але саме подібні повороти формують композиційну мозаїку його тексту. Лейтмотивом, організуючим всі твори Аксьонова, є дорога, подорож, поїздка героя. Для Аксьонова-письменника надзвичайно важлива метафора людського життя як дороги, шляху з несподіваними зустрічами, непередбачуваними затримками і непередбачуваними перетвореннями. Традиція ця йде від середньовічних паломницьких романів-подорожей і романів про мандрівних лицарів до радищевского "Подорожі з Петербурга в Москву" і гоголівської трійки, що мчиться в "Мертвих душах". Використання в своєму тексті різних літературних канонів, жанрів, своєрідна гра в ці канони взагалі надзвичайно важлива для Аксеновскій творчості. Паломництво Аксеновскій героїв починається в повісті "Колеги" (1960). Якщо не брати до уваги коротких оповідань про молодих лікарів на Півночі, "Колеги" - перше серйозне твір Василя Аксьонова. Мотив шляху вже є в цій повісті: після розподілу випускник Ленінградського медінституту Олександр Зеленін вирушає на роботу в глухий північний село. Його ж друзі-однокурсники Олексій Максимов і Владислав Карпов йдуть у Балтійське пароплавство судновими лікарями. Мотив шляху поданий на різних рівнях тексту, переходячи від сюжетних деталей (один з предків Зеленіна - мандрівник) до важливих сюжетних вузлів. Так, внутрішні монологи, доленосні ситуації, духовні кризи трьох героїв виникають під час прогулянок по нічному Ленінграда, службових поїздок Зеленіна по тайзі, подорожі Максимова і Карпова в гості до Зеленину і так далі.
Мова — мовленевий, мовник, мовлення, мовний, мовно, розмовник, розмовлятимуть, розмовляють, промова, розмова, мовити
Дієприслівник-це особлива незмінна форма дієслава, що позначає додаткову дію або стан, яка супроводить іншу, головну.
У речені дієприслівник ЗАВЖДИ виступає обставиною.
Дієприслівники відповідають на питання ЩО РОБЛЯЧИ?Наприклад:кажучи та ЩО ЗРОБИВШИ? Наприклад: намалювавши...
Дієприслівник має ознаки дієслова(час і вид) та прислівника(незмінність, залежність від дієслова-присудка, значення обставини)
Дієприслівник не має закінчення.
У кінці дієприслівників після Ч, Ш завжди пишуть літеру И..
Дієприслівник із залежними від нього словами називають дієприслівниковим хворотом.
Дієприслівниковий зворот завжди є обставиною.
На письмі дієприслівниковий зворот завжди виділяють комою або комами незалежно від його місця в реченні.
В усному мовлені дієприслівниковий зворот виділяють паузами.
Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи дієслова теперішнього часу за допомогою суфіксів учи ючи ачи ячи, а доконаного виду утворюються від основи неозначеної форми дієслова за допомогою суфіксів вши, ши..
Не з дієприслівниками пишуть окремо. Наприклад не почувши, не зробивши..
<span>Разом з не пишуться тільки дієприслівники, утворені від дієслів, які не вживаються без не...Наприклад нененавидячи</span>
Дівчина гарнюня- мамина красуня, Коси до коліна, у косах калина, Очі-синє море, пишна, чорноброва, пісеньки співає- маму розважає
Колись була країна СРСР.
.Ми купили ТТр місячний поїздний квіток.(тролейбусно-трамвайний)<span>
Коли закінчу школу, то буду спробую вступити до медичного ВУЗу.
</span>Після хвороби мені призначили ЛФК.(лікувальну фізичну культуру)
Ось ми бачимо на карті України АРК (автономну республіку Крим).
Ми навчаємося у СШ№1.
<span>УКраїна хотіла би вступити в ЄС. <span>
</span></span>