Друзі...Ким вони є для мене?Вони для мене все.Саме вони допоможуть та підтримають у скрутну хвилину.Я вдячна за це своїм друзям.Якби не вони,я б ніколи не знала "що таке по справжньому жити та насолоджуватися життям".Друзі для мене такі ж важливі,як коріння для дерева.Якби не вони...мабуть я загинула у світі через самотність.
Отже,друзі для нас дуже важливі!Бережіть та цініть друзів пам'ятаючи,що без них, ви як дерево без коріння!
Совісний, відповідальний, стійкий, кмітливий, сміливий, милосердний, товариський, витривалий, терплячий, добрий, самостійний, гордий, умілий, працьовитий, акуратний, чуйний, турботливий.
Були собі чоловік і жінка і мали четверо дітей. Жили вони з риболовлі. Якось чоловік застудився і помер. Жінка сама ловила рибу і годувала дітей. Та незабаром і вона застудилася і злягла хвора. Лежить у постелі, а дітей і немає чим годувати. Вже й у неї пересохло в горлі, мовила тихо до дітей:
<span>- Діточки, діточки, подайте мені води. Бо не дам собі ради, щоб підвестися самій, а пити так хочеться. </span>
<span>- Нема в хаті води, - одказують діти. </span>
<span>- Візьміть глечик, - каже мати, - підіть до річки та й наберіть води. Одізвався старший хлопець: </span>
<span>- Я не маю чобіт, нехай іде сестра. Мати до дочки: </span>
<span>- Піди, доню, принеси мені води. </span>
<span>- Я не маю хустки завинутися. Нехай іде менший. Просить мати меншого сина: </span>
<span>- Піди, Івасику, принеси мені водички. </span>
<span>- Я не маю в що вдягнутися, - одказує той. Так ніхто і не приніс хворій матері води. </span>
<span>Пішли діти надвір, граються, а мати в хаті ледве-ледве підводиться з ліжка, обростає пір'ям. А найменший хлопчина саме вбіг у хату, бачить - мати вже стає зозулею, став гукать до брата і сестрички: </span>
<span>- Наша мати стає зозулькою, хоче одлетіти од нас. Скоренько біжімо по воду для неї. </span>
<span>Схватили діти хто що: глечик, кружечку, відро. Всі побігли до річки, набрали води і кричать навперебій: </span>
<span>- Мамочко, мамочко, пий воду. </span>
<span>А мати вже вся обросла пір'ям, стала зозулькою, одлітає од хати: </span>
<span>- Ку-ку, ку-ку... Пі-зно, ді-ти, пі-зно... Ку-ку, ку-ку... </span>
<span>І стала одлітати. А діти за нею бігли, бігли, збиваючи по грудах ноги до крові. І до цих пір у лісах, на полянах стелиться мох з червоними краплинами: то, кажуть, ті краплини крові, що стікали отоді з ніг дитячих. </span>
<span>А мати назавжди одцуралася рідних дітей і донині літає зозулею.</span>
Мова - душа народу.
Кожен має пишатися нашою мелодійною, грайливою мовою.
Різнобарвна та кольорова наша янгольська українська мова.
Мова українського народу лине від серця, із покоління в покоління.
Ще дід-козак пісні співав солов'їною нашою мовою.
Дід Кібчик
Основу його характеру складає внутрішня потреба повністю реалізувати себе на користь ближнім, передати накопичений за довге життя досвіт і мудрість, озвучує основні поєднуючі ідеї в творі та слугує своєрідним каталізатором дії (гуртує ватаги, знаходить місце для фортеці, вигадує всілякі військові хитрощі
Демка Дурна Сила
Одним із головних образів повісті є й Демко Дурна Сила, напрочуд сильний фізично та не надто метикуватий онук діда Кібчика. Демкова доля – це приклад того, що сили доброї людини можуть бути витрачені на марне та зле через її недосвідченість, і водночас вона засвідчує глибоку людяність і справедливість наших пращурів.