Українська народна творчість багата і різноманітна. Це – пісні, прислів’я, загадки. Особисто я дуже люблю українські народні казки. “їжак та заєць”, “Лисичка-сестричка і вовк-панібрат”, “Кривенька качечка” – і це лише незначна частка дивовижного казкового світу. А моя улюблена – “Казка про Івасика-Телесика”. Вона весела, добра і цікава. її головний герой Івасик-Телесик – сміливий, розумний хлопчик, добрий і люблячий син. Телесик мені подобається своєю добротою та кмітливістю.
Він розумів, що змія-Олена його не відпустить, але не втрачав надії. Добре розігравши з себе дурня, який не розуміє, як сісти на лопату, переконав її показати, як це робиться. І коли змія-Олена сіла, то він й укинув її в піч. А сам сховався. Втекти з хати злодійки йому допомогло маленьке гусеня. Повернувшись додому, Телесик віддячив гусеняткові. Добрий хлопчик напоїв, нагодував його, дав йому відпочити.
Ця казка вчить нас бути добрими, вдячними, порядними, сміливими. Завжди вірити, що добро переможе зло.
Свій вплив мистецтво бароко мало на літературу — як
європейську, так і українську. Бароко, так би мовити, припало до душі
українським митцям, тож здобутки нашого мистецтва в межах цього стилю
нічим не поступаються бароко європейському.
Які ж характерні риси цього напряму? Насамперед це
метафоричність світосприймання, в чомусь — навіть складність. Світ стає
мінливим, сповненим символів, реальність метафорична та неоднозначна…
Такою постає дійсність для людини епохи бароко. Вплив церкви та держави
посилюється, мотиви церковного та світського мистецтва поєднуються між
собою — це принципово нове явище українського мистецтва, оскільки до
початку XVII століття ці мотиви різко розмежовувались. Складна
образність дедалі більше приваблює авторів, алегоричність та
метафоричність творів робить їх ніби нашаруванням смислів та образів.
Але ця складність не відлякувала читача, а навіть зацікавлювала його,
бо бароковий твір часто містив гру, мав бути розгаданим і
розшифрованим, ніби ребус.
Для мене звісно спокій близьких !!!
Наймудрішим був сам дракон
На картине изображены Мадонна с младенцем в окружении папы Сикста II и Святой Варвары по сторонам и с двумя ангелочками, взирающими снизу вверх на схождение Бога. Фигуры образуют треугольник. Раскрытый по сторонам занавес лишний раз подчёркивает геометрическую продуманность композиции. Это одно из первых произведений, в котором зритель незримо оказывается вписан в композицию: кажется, что Мадонна спускается с небес прямо навстречу зрителю и смотрит ему в глаза.
В образе Марии гармонично соединены восторг религиозного триумфа (художник возвращается к иератичной композиции византийской Одигитрии) с такими общечеловеческими переживаниями, как глубокая материнская нежность и отдельные ноты тревоги за судьбу младенца. Её одежды подчёркнуто просты, она ступает по облакам босыми ногами, окружённая светом. Фигуры лишены традиционных нимбов, однако