Добро и зло пораждают действия, специфические для соответствующих случаев. Добро приносит ближнему приятные переживания, а зло, наоборот, только страдание. Чувствуете Добро хочет уберечь кого - то от срадания, а зло хочет оградить от удовольствия. Добро радуется чужому счасть, а зло- чужому страданию. Добро стесняется своих побуждений, а зло - своих. Поэтому добро маскирует себя под небольшое зло, а зло под великое добро. Как это, говорите бывает Как это добро маскируется Неужели не замечали
Відомий український письменник Осип Назарук написав історичну повість під назвою "Роксоляна". Роксоляна - голова героїня одноіменної повісті, дочка рогатинського священника, дружина Сулеймана ІІ Пишного. Це турецька бранка, яка відзначається з-поміж всього гарему жінок непокорою, винахідливістю та розумом. Саме тому вона захопила володаря Османської імперії, хоча відразу не скорилась. Роксолана-найбільша любов і прикрість султана. Ставши дружиною, вона змусила сина піти проти батька, засудила до страти сина султана. Образ Роксолана - многоранний і небагатозначний
1. Завдання вчительки.
2. Насмішки майбутнього майстра велосипедного спорту.
3. Добра бабуся, та дід Трохим.
4. Дорога до лісового озера.
5. Страшна розповідь про химеру.
6. Таемниця і нічна варта.
7. Вивчення бібліотеки.
8. Велечезні сліди на березі.
9. Невдала операція "Курка".
10. Нічний розіграш Васі.
<span>11. Майбутні пригоди хлопців.</span>
В українському фольклорі жанр історичної пісні з'явився близько восьмисот років тому. Одним з перших письменників, який почав вживати цей термін, був М. В. Гоголь.
Вже перший твір циклу «Відкриття охоти» починається із суто розмовних ситуацій: «Власне кажучи щороку відкриття полювання буває двічі…». Оповідач щоразу звертається до удаваного слухача, запитує його, радиться з ним. Спокійна розповідь у творі чергується з емоційно насиченими, піднесеними рядками. Тоді письменник вдається до коротких називних речень, риторичних фігур. Коротка емоційна частина усмішки про поважність полювання змінюється інтригуючою емоційною частиною. «Відкриття. Скільки турбот, хвилювань, неврози, доки все в тебе в порядку: і рушниця і набої, і одежа, і рюкзак, і стопна,— одне слово, все що потрібно для серйозного, добутливого полювання. А куди їхати? А з ким їхати!» А далі вдвох наступних, логічно обумовлених частинах твору автор дає відповіді на хвилюючі питання, куди їхати і з ким їхати. І все це викладено жваво й дотепно. Гуморист вдало використовує народно-тавтологічні звороти, вдається до засобу перебільшення, близького до неймовірності. Діалог його динамічний, схвильований. Він правдиво відбиває психологічний стан мисливця напередодні відкриття полювання, коли ще не вирішено питання: куди їхати. А їхати треба, бо біля Борисполя «качви цієї ну як хмари! Їй бо, там з одного набою торік по 24 качки брали!» а що робиться біля Носівки! Там з усього лівобережжя зібралися качки, витолочили всі соняшники і через гнізда трава росте. А з ким їхати? Відповідь на це запитання О. Вишня починає хвилюючим авторським ліричним відступом. Вчитель зачитує уривок. «Аж доля моя! Та хіба єсть серед мисливців, серед людей, що люблять тихі вечори над озерами, що чують ніжний шелест очеретів, що пам’ятають Тихше, тихше, не диши, Нас почують комиші…» Такі чудесні романтичні люди населяють усі «Мисливські усмішки» О. Вишні. Письменник розкриває їх думи, характери, уподобання. Назавжди запам’ятовується образ Івана Петровича і його розповідь про знаменитого, Петра Івановича, Пилипа Федоровича та старенького короткозорого бухгалтера, що замість зайця поцілив у кішку і т. д. Кожен з них — це завершений мистецький тип, привабливий образ, що чарує нас своєю простотою, закоханістю в рідну природу, звеселяє нас своїми дотепами і побрехеньками.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/vidkrittya-ohoti-o-vishnya-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua