1. Стан властивий для влади, котра ніким не контролюється, коли не беруться до уваги бажання та думки інших, відсутність законності, справедливості.
2. Спосіб діяти на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших, ні з чим, і ні з ким не рахуючись, самовладдя, антисоціальний егоїзм, котрий порушує етичні правила.
Необґрунтована дія, що відноситься до концепцій несправедливості, непередбачуваності і волюнтаризму[1].
У працях зарубіжних філософів є лише окремі зауваження, висловлювання, екскурси на дану тему в рамках розгляду феномену свободи та свободи волі.
Відповідь врешті-решт,повік-віків,кінець-кінцем
1. На вулиці пахне осіннім листям, яке кружляє в таночку осіннього вітру.
2. Скільки квітів навколо нас: чорнобривці, жоржини, айстри, троянди, всі ці квіти дуже красиві.
3. У лісі десь блукає лось, і тільки чути його голос вдалині.
4. Жовта, червона, різнобарвна, красива, прекрасна, холодна, осінь вже наступила.
5. Гарно навколо, бо осінь прийшла, літо пішло вже додому.
6. Розквітають квіти, тає лід навколо, все навкруги розквітає, бо весна початок свій починає.
7. Холодний лід, вже ліг на теплу воду, бо йде зима, і сніг летить додолу.
8. Накраща пора року літо, але й весна, і осінь, і зима, чарують своєю поведінкою усіх навкруг.