Я мрію щоб
моя Україна була красивою , цвітучею. Щоб любив ( любила) як рідну матір. Щоб не було війни де молоді солдати пропливають кров , щоб їхні мами не плакали . А В молодих сім'ях не забирали татів . Я люблю свою Батьківщину тому що я там народився і проживаю.
Все закінчилося добре...Хуха-Моховинка побудувала затишний будиночок під сосною .І почала в ньому жити.Ось сниться їй сон.Прокидається Хуха від,якогось шуму!Прокидаеться Хуха від якогось шуму!Вийшла з хатинки бачить стоїть дроворуб і зрізає сосну.Перелякалася!Побігла до до господара лісу.А він собі спить.Не могла розбудити його Моховинка!Ак не будила.Всерівно спить без задніх ніг!Виходить на вулицю.И бачить кажана,а він и Моховинці ,и каже:-Чого,ти продош по ночі?!-Да,от сосну рублять над мої же будиночок!-відпоовіла Хуха-Моховинка.-Нічого,сідай підвезу!-каже Кажан.-Мій друже,а куди?-спитала Моховинка!-Вранці побачиш,-відповів кажан.Кажанчик взяв листочок,и наклав туди моху,щоб Хуха почувалась немов дома.Хуха-Моховинка лягла туди.И вони відправилися у ночну подорож! Прокинулась Моховинка.І бачить нема кажана,і спить на галявинці,на тому ж самому листочку,що лягла.Бачить гарні лука,а в долині замок.Пішла туди наша Хуха-Моховинка.Сторожі одраз її пустили!І всі слуги та сам король були ради цьому. Пройшло кілька місяців!Хуха-Моховинка почувалась себе добре,але їй дуже кортілося до дому,в ліс.Ось в королевстві вже ніч.Хуха лягла спати.И раптом...Вона прокинулась,и це все був просто сон! Хуха-Моховинка дуже зраділа,що вона дома! Ось и ще одна история про Хуху-Моховинку!Ваша Лізусік!<span> Если Вы отметите любое решение как "Лучшее", то к Вам вернётся 25\% потраченных пунктов на это Задание.</span>
У «Повісті про те, як один мужик двох генералів прогодував» залишилися без «мужика» «господа» швидко дичавіють і ледь не гинуть від голоду. У цій казці Щедрін протиставив невмілість експлуататорів сметливость народу. З особливою яскравістю це видно на безлюдному острові, де з голоду вмирають генерали, нездатні серед достатку дістати собі їжу.
<span>Саме мужик, якого вони знайшли, став ловити їм дичину до сітки, сплетені з власного волосся, суп у пригорщі варити. </span>
<span>Повернулися в Петербург генерали відплатили мужику за спасіння їх життів: «вислали йому чарку горілки так п'ятак срібла: веселися, мужичина!» . </span>
<span>У цій казці Салтиков-Щедрін бичує невдячність пануючого класу, але також висміює і рабську покірність «мужика» , який втратив свою людську гідність. </span>
<span>Бачив Щедрін можливість змінити існуючі порядки? </span>
<span>Сатирик був близький до поглядів революційних просвітителів, які вважали, що через оновлене свідомість народу можливо наблизити революційний переворот.</span>
Гулівер - герой роману Джонатана Свіфта «Подорож в деякі віддалені країни світу Лємюеля Гулівера, спочатку хірурга, а потім капітана декількох кораблів» (1726 р.). Роман Свіфта написаний в традиції меніппеї, в якій абсолютна свобода сюжетної вигадки мотивується «ідейно-філософською метою — створювати виняткові ситуації для провокації і випробування філософської ідеї — слова, правди, втіленої в образі мудреця, шукача цієї правди» (М.М.Бахтін). Вмістом меніппеї стають не пригоди конкретного героя, а перипетії самої ідеї. Така постановка питання дозволяє побачити глибоку внутрішню цілісність як образу самого Гулівера, так і твору в цілому.
<span> На перший погляд в романі Свіфта чотири різних Гулівера. </span>
<span> Перший — в Ліліпутії. У цій країні він великий і могутній, як дійсний герой, і втілює все краще, що є в людині: розум, красу, потужність, милосердя. </span>
<span> Другий — в Бробдінгнезі. У країні велетнів Гулівер - постійний герой комічних ситуацій. Він виконує функції королівського блазня, забавного вченого ліліпута. Вислухавши розповідь Гулівера про політичний і соціально-економічний устрій Англії, король Бробдінгнега робить висновок, що «більшість ваших співвітчизників є виводком маленьких огидних плазунів, найзгубніших зі всіх, які будь-коли повзали по земній поверхні». </span>
<span> Третій — байдужий і спокійний спостерігач, що акуратно фіксує божевілля, потворність, збочення, які бачить в літаючому королівстві Лапута, країні Бальні-барбі і у Великій Академії її столиці Лага-до, на острові некромантій Глаббдобдріб, в королівстві Лаггнегт, де знайомиться з вічно безсмертними струльдбругами. </span>
<span> Четвертий - це Гулівер з країни гуїнгнгнмів (розумних коней) і йеху (здичавілих нащадків пари англійців, що попали на острів в результаті корабельної аварії). Тут Гулівер - трагічно самотня і ненависна собі людина. А бути людиною — означає належати до роду огидних йеху, що славляться своєю ненажерливістю, похіттю, лінню, злістю, брехливістю і тупістю. </span>