Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.Більше діла — менше слів.Будь господарем своєму слову.Мовивши слово, треба бути йому паном.Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.Від красних слів язик не відсохне.Від солодких слів кислиці не посолодшають.Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.Від теплого слова і лід розмерзається.Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.Впік мене тим словом, не треба й вогню.Гостре словечко коле сердечко.Де мало слів, там більше правди.Діла говорять голосніше, як слова.Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.Добре слово краще, ніж готові гроші.Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.З пісні слова не викидають і свого не вставляють.І від солодких слів буває гірко.Кого не б'є слово, тому й палиця не поможе.Коня керують уздами, а чоловіка — словами.Красне слово — золотий ключ.Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.Краще переконувати словами, як кулаками.М'які слова і камінь крушать.На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.Не кидай слова на вітер.Не так то він діє, як тим словом сіє.Шабля ранить тіло, а слово — душу.Слово — не полова, язик — не помело.Слова пристають, як горох до стінки.Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.Слово — вітер, письмо — грунт.Слово до ради, а руки — до звади.Слово до слова — зложиться мова.Слово може врятувати людину, слово може і вбити.Слово старше, ніж гроші.Удар забувається, а слово пам'ятається.Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.Чиєсь одне слово губить діло.Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.Як овечка: не мовить ні словечка.Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.Перше погадай, потім повідай.Що кому треба, той про те й теребить.Байка байкою, а борщ стигне.Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.Дурний язик попереду розуму біжить.Дурний язик — голові не приятель.
1) День настав.
2) Погода сонячна і прекрасна.
3) Хлопці грають у футбол
4) Я читаю книжку
5) Ввечері стає холодніше.
<span>Природа рідного краю – це не тільки краса пейзажів, але ще й стан душі, надзвичайно гостре відчуття справжньої Батьківщини, яке кожна людина трепетно зберігає в собі довгі роки. Безтурботність долин і полів, велична гордовитість лісів, неспішні річки і дзеркала озер, мінлива волелюбність моря – всі ця природна краса воістину прекрасна. Але лише проникливі очі здатні побачити небезпеку зникнення всього прекрасного.
</span><span>І, на жаль, небезпека ця йде саме з боку самої людини. З одного боку, люди споконвіку всіляко використовували природні цінності в своїх цілях. Але не можна не погодитися з тим, що наші далекі предки надзвичайно дбайливо ставилися до дарів самої природи, тоді як наше покоління являє собою породу жорстоких експлуататорів природних ресурсів.
</span>Рідний край – це місце, де я народився, місце, яке мені дуже дорого. Мені дорогий рідний край, тому що я тут народився, перший раз почав ходити, говорити, вчитися. Тут я вперше пішов до школи, в перший раз святкував день народження, Новий рік та інші чудові свята. Тут мої родичі, моя сім’я, друзі, знайомі, з якими я проводжу дуже багато часу, і з цими людьми пов’язано багато приємних вражень.<span>Я впевнений, що у кожної людини є приємні і хороші спогади про рідний край. Рідний край – особливе місце, все тут рідне, знайоме. Люди, що народилися в одному краї і що зустрілися в іншому місті або країні, щиро раді зустріти земляка, навіть якщо його не знають.</span>
Це твір у якому в логічній послідовності передано думки, міркування як доказ чи пояснення чогось, робляться відповідні висновки<span>.</span>