Калина є одним з символів України.
Навесні вона немов наречена.Красується своїми білими, як мереживо квіточками.А в кінці літа вона дозріває.
І вже восени маленькі тендітні квіточки перетворюються на червоні ягідки,котрі для пташок виглядають як справжній промінь надії,що допоможе вижити у люту зиму.
Калина не тільки тішить людське око,але й ще дуже корисна.Її застосовують як ліки при багатьох хворобах.
Взагалі я можу сказати, що калина гарна у всі пори року!
Пам'ятаєш,я давав(ла) тобі диск?
Поверни мені його,будь-ласка
Я скористуюсь спонукальним видом речення.
Пропоную скласти такі речення з багатозначними словами:
1. Мене підстригли під "їжачка". (їжак - зачіска)
2. Вчора в лісі ми зустріли маленького їжачка. (їжак - тварина)
3. Я забула пенал вдома, тому моя подруга дала мені ручку. (ручка - предмет канцелярії)
4. Я довго смикав ручку, поки зрозумів, що крамниця зачинена. ( ручка на дверях)
5. Носик собак був вологий. (ніс - орган)
6. Несподівано з носика чайника пішла пара. (носки - частина посудини)
7. На фізкультурі ми стрибали через козла. (козел - снаряд)
8. Приїхавши до Карпат, я вперше побачила козла. (козел - тварина)
9. Несподівано я схотів випити чашечку кави. (чашечка - посуд)
10. Чашечки тюльпанів вже розкрилися. (чашечка - частина квітки)
Наша країна відома по всьому світі своєю багатою природою, милозвучною мовою і прекрасними звичаями.Задумуючись над цим, ми навіть уявляєм як це прекрасно і дивовижно мати такий багатий на традиції народ.Омріяний історією та виплеканий Богом, край нині є Батьківщиною справжніх патріотів, які дбають про свою рідну мову.Навчені з дитинства, люди не забувають повчання батьків і запам*ятовують це на все життя. Загалом Україна - це країна гарно навчених та освічених людей, які прославили наші землі ще від появи Київської Русі, хоча й релігія тоді була язичницькою. Це означає, що наші прославлені предки мріяли про розквіт своїх земель і робили все можливе для цьго.
<span>На плесі Дніпра колихались на воді сотні лодій. Майстри доклали сил, щоб лодії наганяли страх на ворогів. На носах вирізали з дерева чурів з рогами й банькатими очима, вепрів з гострими іклами, водяників з лисими головами й надутими щоками, дів з довгими косами.
Лодії рушили з місця. Попереду йшов насад Святослава з великими вітрилами. За ним ключами пливли інші лодії.
Коли за крутим поворотом зник Київ, князь повернувся обличчям вперед. Широке плесо Дніпра відкривалося перед ним. По воді ходили високі, запінені хвилі. У синьому небі пливли кучеряві хмари.
Увечері над обрієм запалилась перша вечірня зоря. По всьому небу засяяли самоцвіти. Вітер зліг, довелося спускати вітрила. Всі сіли на весла. Князь Святослав взяв стерно.
Раптом з глибини темного неба зірвалася зоря. Вона була дуже велика, сліпуча. Навколо стало видно, як удень. Стало видно плесо, піщані жовті коси, кожну лозинку на них. Стало видно куликів, які зі схованими під крила головами стояли й спали біля самої води.
Дружинники підняли весла, завмерли й прикипіли очима до неба. Зоря промчала небом, густо почервоніла і догоріла на заході.
Поява зорі вразила воїв та князя. Вони були певні, що це знак Перуна. Уночі знак на небі показував шлях на захід. Це був знак перемоги!
</span><span>
</span>