Стояла білокора красуня.Вона дивувала усіх своєю бездоганністю та красою.Багато хто захоплювався її сережками, її дистя так і обвивали її, а яка ж вона струнка.Але приходить пора, коли сережки її зникають, а листя опадає.Здогадається кожний , що красуня засинає у міцний сон, поки її не розбудить щебетання пташок які повернулися з теплих країв, та теплі проміння весняного сонечка.
Барвисто - темно , попереду - позаду , улітку - узимку.
Наплічник, підплічник, безплічник.
Конвалія — це невелика рослина роду багатолітніх трав родини лілейних.
<span>Конвалія виростає до 20—30 сантиметрів заввишки, має довге та широке листя, в період цвітіння на стеблині з'являються білі невеличкі квіти, що розташовуються одна за одною і мають сильний приємний аромат. </span>
<span>Росте конвалія в лісі, любить затишні тінисті місця, цвіте в нашій місцевості на початку травня. </span>
<span>Конвалію використовують у фармацевтичній промисловості для виготовлення ліків, а також як декоративну квітку.
</span>
Мій обов'язок перед природою Мова землі Земля прокидається щороку від сну. Здається, що коли збігають останні струмочки, то вона востаннє зітхає, щоб далі вдихнути на повні груди свіжого повітря й дати буяння всьому живому. Тоді настає справжня весна. А ще мені уявляється, що земля ніби звертається до нас: «Бережіть мене, я багата, я родюча. Піклуйтеся про мене — і ви не знатимете нестатків. Доглядайте мене, і вас ніколи не хвилюватиме майбутнє. Поважайте мене, я гідна такої поваги, адже я піклуюся про вас, люди». Я слухаю цей голос землі, і мені стає так соромно, що хочеться сказати: вибач мені і тим, хто не поважає тебе. Обіцяю тобі, що свій обов'язок перед тобою я буду сумлінно виконувати. Моя прабабуся розповідала, що колись батьки карали малих дітей навіть за те, що ті плювали на землю, казали, що то гріх великий, адже земля — свята. Сьогодні ми цю святість утратили. Ми так ретельно вичищаємо асфальт, у який ми одягнули міста, що, власне, нас уже й не цікавлять дерева, трава, що росте поруч. І ми байдуже кидаємо сміття під ці дерева, молодики викидають свої недопалки. <span>Рідна наша земле, прости нас, нерозумних своїх дітей. Сподіваюся, що моє покоління виконає свій обов'язок перед природою: будемо берегти її та захищати, як те робили колись наша предки. Ми навчимося розуміти мову землі, відчувати її потреби, і вона віддячить нам сторицею: добро повернеться добром</span>