Прогулявшись достатньо поза межами стойло скупавшись у ричцi та напившись з её джерел шептало зрозумив що не зможе жити окремо. Вiн не звик до того что за ним нiхто не пиклуеться, негодуе та вiн немая даху над головою. тому i вирiшивщо буде правильнiше жити так як жив ранiше не про що недумаючи.
Літо це прекрасна пора року, адже саме в цей час у нас канікули тобто можна відпочити від усього. Багато хто у цу пору року відпочиває вдома, хто на морі хто у селі, кожен у різних місцях. Я наприклад відпочиваю на морі з родиною адже тільки у цю пору ми можемо вирватися до моря.. А 1 вересня ми з однолітками ділимося враженнями де хто як відпочивав.
<span>Маленький хлопчик фігурка спочатку залишився у класі Ганнусі, а потім час від часу так само допомагав школярам та мандрував цілим світом. Одного разу Ганнуся намалювала йому до пари чарівну дівчинку фігурку. З першого погляду вона припала до серця Ха-еФу. Ганнуся не знала, як назвати свою крихітку, і тоді хлопчик фігурка вигадав дзвінке ім"я Ді-Фа. Ді-Фа була дуже вродливою і розумною. Тому з самого початку хлопчик та дівчинка фігурки дуже потоваришували! Вони разом читали книжки, що приносила додому Ганнуся, та допомагали їй з домашнім завдання. А іноді вони мандрують разом до інших школярів і допомагають найстараннішим з них.</span>
"Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родини Палійчуків». Виплеканий дивовижною і таємничою природою Гуцульщини, ріс він розумним і допитливим хлопцем. Але був не такий, як усі діти: «Дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і не відоме нікому або без причини кричить». Щось незрозуміле для оточуючих ховалося в його очах, таке, що і мати відвертала від нього очі. Іноді їй здавалося, що це не її дитина, а «бісеня»"
"Задуманий все, встромляв очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі, прикладав мережану дудку до повних уст, і чудна пісня, якою ніхто не грав, тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигідно послали свої тіні смереки"
"Коли Іванові минуло сім літ, він уже дивився на світ інакше. Він знав вже багато. Умів знаходити помічне зілля... Знав, що на світі панує нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім; що в лісах повно лісовиків, які пасуть там свою маржинку... , що там блукає веселий чугайстир, який зараз просить стрічного в танець та роздирає нявки; що живе в лісі голос сокири..."
"...несподiвано зовсiм, коли вiн зводив очi на зеленi царинки, де спочивало в копицях сiно, або на глибокий задуманий лiс, злiта до нього давно забутий голос:
<span> Iзгадай мнi, мiй миленький, </span>
<span> Два рази на днину, </span>
<span> А я тебе iзгадаю </span>
<span> Сiм раз на годину... </span>
Тодi вiн кидав роботу i день пропадав"
"I коли так молились, Iван був певний, що за плечима у нього плаче, схилившись, Марiчка..."
<span>"Безжурна молодiсть й радiсть знову водили його по сих безлюдних верхах, таких мертвих й самотнiх, що навiть лiсовий шепiт не мiг вдержатись там та спливав у долину шумом потокiв"</span>
Відповідь:
ТО требба знайти "Джури і Кудлатик" і там усе буде описано
Пояснення: