В одному кутку сільської хати жила собі сіренька мишка. Часто виходила на подвір'я, перебігала його, щоб зранку зустрітись зі своїми подружками з міста. Міські розповідали, яке в них погане життя. Людям немає чого їсти, а мишкам тим більше, кажуть, війна.
- У моїх господарів не те, - відповіла їм сільська мишка.
- Найбільше боюсь господаря, бо він убив двох кабанів. Сало покоптив, м'ясо людям продає за гарні гроші. гроші ховає у ящик під ліжком, близько від моєї нори.
Якось раз повернулась мишка додому й відчула чужий дух, глянула і побачила худу жінку, обшарпаний і полатаний одяг на ній. Вона просила у господарів молока, бо має хвору дитину. Та господиня відповіла, що у них корови молока нема. Дуже соромно стало мишці за таку відповідь і переконалась, що люди бувають дуже погані. Одні з голоду гинуть, інші - папір ховають. Зародилась у мишки одна думка: знищити той папір. Працювала цілу днину: погризла ящик, а потім і папір.
Господар сказав жінці, що у нього всі працюють й ніхто не дармує, тому й гроші мають працювати: мав купити дві свинки, телятка, пішов до ящика, а там тільки клаптики. Господар звинуватив у всьому жінку, бо вона не придбала до хати кота. Кинувся на господиню з кулаками. А мишка тихенько вийшла на подвір'я, щоб не бути у тій хаті
Я дуже люблю літо. Воно насичене яскравими барвами та враженнями. Літо асоціюється зі справжнім відпочинком. Кожні літні канікули я з батьками багато подорожую , одне з моїх улюблених місць це море. Саме воно асоціюється з літнім відпочинком. Також літом я приїзджу у село до дідуся та бабусі . Там я почуваю себе вільно та спокійно, немає навчання та інших клопотів , ми з друзями ходимо купатися на річку , та відпочивати у парку . Я допомагаю бабусі клопотати на городі, а разом с дідусем їзджу на риболовлю. Саме всим цим мені подобається літо!
Толя із Федько-Халамидник чи хто?
У багатьох казках, байках, оповiданнях розповiдалось про протиставлення добра злу. Але В. Винниченко в оповiданнi "Федько-халамидник" показав це на прикладi двох хлопцiв так яскраво, що вже не вважаєш Федька розбишакою, вiдчуваєш симпатiю, повагу до нього, як до особистостi.
Федько спочатку постає задерикуватим хлопчиком, який робить шкоду сусiдам, своïм однолiткам не дає гратися. Але читаючи далi про дружбу Федька з Толiком, розумiєш, що Федько - чесна i порядна людина. Вiн, нiчого не приховуючи, розповiдає батькам про те, чому на нього усi гнiваються. Вiн нiколи нi за кого не ховався, як його друг Толiк, та i другом його назвати можна лише умовно. Який же це друг, котрий не захистив
- товариша, не розповiв правди, бо боявся, що буде покараний.
Толiк - зла, хитра людина. А випадок iз чижом показує, що вiн усе життя буде хитрим, боягузливим, брехливим. Навiть смерть друга не вплинула на цього хлопця. Толiк - це хлопчик слабкий не тiльки фiзично, але й духовно.
Бешкетування можна пробачити Федьковi, бо в нього добре серце i багато гарних рис. Хоча б те, що вiн намагався врятувати Толiка, розумiючи, що може загинути сам.
Менi б дуже хотiлось, щоб у мене, та й в усiх були такi друзi, як Федько, - добрi, чеснi, на яких можна покладатися. I якомога менше таких, як Толiк, - брехливих, злих, що рятують тiльки себе, зраджуючи друзiв.