Ось і настала зима, пора холоду і снігу. Та нетреба зразу засмучуватися, бо в неї теж є свої гарністорони. Наскільки ж гарно вийти надвір таподихати свіжим, морозним повітрям, скотитися зкрутого схилу на санчатах, пограти сніжнимикульками разом з друзями. А ще саме головне, - зима – це період свят, подарунків та зимовихканікул. Звісно у ос танній тиждень грудняпотрібна багато зробити: купити подарунки, прикрасити ялинку, допомогти батькам. Також зима – це дуже напружена доба, бопотрібно здати заліки та, якщо потрібно, підтягнути оцінки з предметів. Все це ніколи небуває даремним, бо сидячи за святковим столом тавідчуваючи легкість від того, що навколо тебе єблизькі та розуміючи люди, які тебе поважають – тобі с тановиться затишно та легко. Ти розумієш, що став розумнішим ще на один рік, ставсамостійнішим ще на один рік. Загадкова пора зима: в неї є багато веселого ізатишного, але й багато сумного. Та любіть іповажайте її такою, бо ми вже не можемо уявитисобі наше життя без снігу, ковзанок, ялинок, <span>усмішок, сльозу, здобутків і розчарувань.</span>
Объяснение:
Лариса Петровна Косач родилась 25 февраля 1871 года в городе Новоград-Волынском (ныне Житомирской области украины) в интеллигентной, «литературной» семье. Ее мать, Ольга Петровна Драгоманова-Косач — писательница, творившая под псевдонимом Олена Пчилка (ее поэзию и рассказы для детей на украинском языке хорошо знали на Украине), была активной участницей женского движения, издавала альманах «Первый венок». Отец — высокообразованный помещик, очень любивший литературу и живопись. Детские годы Леси прошли на Волыни: в Новограде-Волынском (1871 - весна 1879), Луцке, в селе Колодяжное, что под Ковелем.
<Княжа Україна> Ярослав Мудрий