Герасиму хозяйка приказывает убить муму. мол она ей не нравится но при этом она смысл жизни герасима. он её убивает и уходит от хозяйки этим выражает протест против её диктата и обретает свободу. он конечно мог бы уйти с собакой но не ушел. где логика? в этом рассказе её нет. автор показывает на сколько подчинялись раньше люди.
Свою літературну діяльність він розпочав як автор поем і балад, які зробили його одним із найбільш популярних і улюблених поетів Великобританії. Проте в історію літератури він увійшов насамперед як творець жанру історичного роману. Уперше в світовій літературі Вальтер Скотт створив роман про минуле з погляду сучасності, оцінюючи та досліджуючи минуле на основі досвіду і знань, набутих людством. Саме таким є роман "Айвенго", який відкриває цілий цикл романів з історії Англії на різних етапах. Він розповідає про часи володарювання короля Річарда Левове Серце, про ті далекі й буремні роки, коли Англія ще тільки почала формуватися як держава, зображує національний розбрат, інтриги, що панували у тодішній Англії, політичні міжусобиці, тяжке становище низів. Звичайно, роман пронизує сюжетна лінія кохання та сімейних негараздів. Проте за приватною сімейною ситуацією проступає зіткнення не тільки особистих, а й політичних інтересів, різних суспільних позицій.
Серед цього розбрату, сварок, непорозуміння, жорстокості, безладдя й інтриг яскравим променем висвітлюється образ головного героя роману — Вілфреда Айвенго.
Він належить до шанованого старовинного роду саксів. Батько його — Седрик — справжній патріот, щира, смілива й чесна людина. Незважаючи на те що Айвенго ще дуже молодий, ніхто з його однолітків не зумів перевершити його у мистецтві володіння зброєю. Він бере участь у всіх лицарських турнірах, відстоюючи честь і справедливість. Айвенго усім серцем покохав леді Ровену — вихованку свого батька, але той мав намір одружити її з Ательстаном Конінсбурзьким, недалеким, тупим нащадком королівського роду, бо хотів поставити його на чолі визвольного руху саксів. Ательстан викликає у багатьох людей недовіру, тому й вирішує Седрик одружити його з останньою представницею роду короля Альфреда — леді Ровеною. Але леді Ровена покохала Айвенго, який відповідав їй взаємністю. І тоді розгніваний Седрик позбавив свого сина Айвенго спадщини й вигнав його з дому. Вілфред стає лицарем, вірно служить королю Річарду, захищає честь короля і його хоробрих воїнів, коли після хрестового походу таємно з'являється у рідному домі в одязі паломника. Від імені Айвенго він приймає виклик від гордовитого, пихатого храмовника Бріана де Буагельберга. Людина виключно чесна й порядна, Айвенго попереджає про небезпеку єврея Ісаака, з яким хотів розправитись. Бріан де Буагельберг і допомагає йому вийти із замку й дістатися до безпечного місця. Дякуючи Айвенго за порятунок, Ісаак дає йому адресу свого друга, який може забезпечити лицаря конем, спорядженням, щоб той мав змогу взяти участь у лицарському турнірі при Ашбі. Цей турнір збирав усіх найкращих англійських лицарів. Проводився він у присутності принца Джона.
<span>Лицарі, які влаштовували цей турнір, здобували одну перемогу за одною. Але раптом з'являється новий боєць із девізом "Позбавлений спадку", який безстрашно викликає на смертний бій самого храмовника та перемагає його, поклавши вінець до ніг красуні Ровени, обраної ним королеви. Коли з Айвенго зняли шолом, Ровена, тамуючи крик, який вирвався з її грудей, наділа на голову Айвенго розкішний вінок, призначений в нагороду переможцеві, і сказала: "Дарую тобі цей вінець, лицарю, як нагороду, призначену мужньому переможцеві. І ніколи вінець лицарства не був покладений на більш гідне чоло". </span>
В нашем мире осталось немного милосердных, неравнодушных людей. А как хорошо, когда тебя окружают верные друзья, добрые учителя, когда все тебя понимают и готовы помочь в трудную минуту.
“Урокам доброты” мы учимся с детства, когда видим живые примеры перед глазами. Кто-то помог старушке перейти дорогу, кто-то пожалел и накормил бездомных животных, кто-то помог нуждающимся физически или материально. Мы видим по телевизору, как отправляют гуманитарную помощь на Донбасс, как собирают деньги для больных детей – все это уроки доброты.
Так и в рассказе Распутина “Уроки французского” ярко показана тема добра. Учительница французского языка Лидия Михайловна очень жалела способного мальчика из бедной семьи. Приглашая его к себе на дополнительные занятия, она надеялась подкормить его. Лидии Михайловне хотелось хоть каким-то образом помочь своему ученику. Она, конечно же, не знала, что в его деревне не бывает макарон и гематогена, и что ее попытка провалится. И тогда, чтобы не ранить самолюбие мальчика, не оскорбить его гордость, Лидия Михайловна решила играть с ним на деньги, делая все для того, чтобы он выигрывал и мог покупать себе молоко. К сожалению, эти “уроки доброты” закончились плохо для учительницы, ей пришлось уволиться, чтобы избежать позора. Выходит добро не ценили люди и в то тяжелое время.
А я хочу сказать всем людям планеты: “Давайте учиться добру, будем щедрыми на тепло, заботу!” Делайте добро, и оно к вам вернется. Души наши станут чище и светлее. Будьте добры, и наш мир станет лучше.
Не так давно я задалась целью полпнить бибилиотеку моего старшего сына интересными книгами. По этой причине это замечательное произведение и оказалось у меня в руках. Честно признаться, не знаю кому из нас было более интересно читать, мне или сыну. Может я просто читаю намного быстрее. Поэтому прослушав пару глав чтения ребенка, на следующий день, пока он был в школе я просто в захлеб прочитала ее сама до конца.
Не смотря на навзнаие, никакой мистики в книге нет. Есть небольшая мистическая интрига в самом начале, но потом сюжет попроворачивает совсем в другую сторону. Появляются пираты, беглые заключенные, богатые скряги и просто искатели приключений. Книга очень захватывающая. Особенно в исполнении издательства Clever.
<span>Место событий Венецианская республика и время давнее, там много слов, мест, которых я не знала. Поэтому на каждой страничке есть сносочки с пояснением или описанием что это за место</span>