Відомо, що в літературі існує поняття «прометеїзм». Суть його полягає у вічному прагненні до героїчних дій, нескореності, незламності, здатності до самопожертви в ім’я людей. Отже, недаремно цей образ спонукає сміливців до нових пошуків і відкриттів.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/shho-take-prometeyizm-prikladi/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Балада- це ліро-епічний твір фантастичний історично- героічний твір з напруженим сюжетом
Аналіз вірша Миколи Вінграновського "Сеньйорито акаціє, добрий вечір...":
Тема: Розкриття почуттів, які спалахнули на схилі літ.
Ідея: Відчуття давно забутого кохання, яке приносило більше муки від не розділених почуттів, ніж радості.
<span>Автор використовує у вірші художний прийом - аксюморон: "колюче щастя". </span>
Також використовує епітети: "годину суху та вологу", "пожежо моя", "осінній я".
Риторичні запитання: "Хто воно за таке любов?", "Вже б, здалося, нащо мені?", "Ви з якої дороги, пожежо моя?.."
<span>Рядок "Ви з якої дороги, пожежо моя?" порушує загальний ритм вірша, що підкреслює особливу схвильованість чоловіка. Легка втома відчувається у рядках: "Сеньйорито, вогонь на плечі - Осінь, ви і осінній я..." Адже для героя настала пора, "Коли стало любити важче, І солодше любити знов..." Здавалося б, усе минулося. Але ні. Загорілася в душі пожежа, і якщо на початку вірша «осінь зійшла по плечі», то тепер — «вогонь по плечі». Коханню підкоряється будь який вік.</span>
Убивши князя Святослава,Печеніги раз у разЙдуть ордою на Вкраїну,Раз у раз грабують нас І тепер їх шатра сіріВкрили луг над Трубежем,Печеніги знов з’явилисьІ погрожують мечем. Наші ждуть. Але боїтьсяПеченізький хан іти,Йому хочеться без боюПеремоги досягти. Є один вояк у йогоВтроє дужчий за вола...«Хай він б’ється», — хан хитруєІ до князя шле посла. «Чи не викличем ми, князю,Гніву праведних богів,Коли річку почервонимКров’ю наших вояків?! Краще ми розв’яжем сваркуСлавним герцем двох борців:Коли твій борець подужа,Я скорюся без боїв». Князь погодивсь, і звелів вінНайсильнішого знайти...Та на герць ніхто в державіНе зважається піти. Засмутився Володимир...Аж прийшов якийсь дідусь:«Син побореться, мій князю,І поборе, побожусь. З ним колись ми посварились,Пам’ятаю, як тепер,М’яв він шкуру, так, повіриш,Спересердя всю роздер». Привели до князя хлопця:Соромливий, мовчазний,Невисокого і зросту,Хоч доволі кремезний. «Може, хочеш, князю,Чи міцна моя рука,Роздражніть на пробу жаромНайсильнішого бика». Роздражнили. Бик на хлопця,Але той схопив за бікІ кавалок м’яса вирвав...Бик упав і кров’ю стік. «Добре!» — князь сказав до хлопця,А військам своїм звелів,Щоб озброїлись і ждалиЩохвилини ворогів. Третій довгий день минаєІ ідуть борці на бій,Князь і хан собі гадають:«Хто поборе — твій чи мій?!» Печеніг угледів хлопцяІ сміється: «От, дурне,Подолати, поборотиВоно думає мене!!» Не злякався Кожум’якаІ боротися почав.Повертав борця і важив,Потім, наче кожу, м’яв. І нарешті, наче бочку,Ухопив і кинув вмить.На землі без руху мертвийПеченіг-борець лежить. І на тім славетнім місці,Де страшний борець упав,На тім місці Володимир<span>Переяслав збудував.</span>
1) Батько пропонує Василеві поїхати з ним у поле, для того, щоб привити йому любов до праці.
2) Пробудження Василька, і його здивування до червоного неба.
3) Василь зачарувався красою сходу сонця і поля.
4) Жалкування сина з приводу того, скільки він ранків проспав.