Завершення Іваном Федоровичем 15 лютого 1574 р. друкування свого першого у Львівській типографії видання - “Апостола” - не лише підбивало підсумок річної праці майстра у місті Лева (роботи над книгою розпочались 25 лютого 1573 р.), а й ознаменувало собою початок книгодрукування на українських землях. Вибір Іваном Федоровичем тематики свого першого на українських землях видання дослідники пояснюють, насамперед, його тісними зв'язками з освіченими мирянами і духовенством Львова, котрі піклувались про забезпечення можливостей для подальшого розвитку освіти в Україні. Крім того, у майстра вже був досвід друкування подібної праці в Московській друкарні.
Наголос на букву і
я так вважаю
Ми нерідко чуємо, що має бути "національна свідомість". Але що ж саме мається на увазі?
По-перше, йдеться про патріотизм. Національна свідомість не може існувати без нього. Справжній громадянин мусить пишатися своєю Батьківщиною. Але самої гордості мало. Варто вміти боротися за її честь та гідність, бути відповідальним за неї.
Ми всі народжуємося людьми, але особистістю і громадянином потрібно себе зробити. Потрібно виховувати себе з самого дитинства, а не очікувати, що все це потім прийде саме. Не можна очікувати, що за нас громадянами будуть хтось інші.
Важливим компонентом національної свідомості є небайдужість до того, що відбувається в державі. Справжній патріот повинен мати активну громадянську позицію і не нехтувати своїми громадянськими обов'язками.
У скрутні часи пробудження національної свідомості буде найбільш доцільним. Нажаль, не завжди мирне небо над головою, тому за нього доводиться боротися.
У малих дітей варто з самого початку плекати любов і повагу до рідної країни. Батьки завжди є прикладом для малечі, тому вони самі мають бути в очах дітлахів справжніми громадянами.
Людина, що є національно свідомою не стане смітити на природі, ворувати, нечемно поводитися з іншими людьми. Така людина вже дійсно є розумною достойною та обізнаною. Вона є справжнім взірцем.
Варто рівнятися саме на таку людину. Якщо всі люди нашої держави будуть мати національну свідомість - рівень життя буде набагато вищим. Тому що, хоч ми не завжди це визнаємо, дуже багато чого залежить саме від нас.
Орел-могильник лише трохи поступається за розмірами Беркуту. Старі орли-могильники темно-бурі з яскравим білим плямою на кожному плечі. У молодих птахів забарвлення світліше і на оперенні добре видно світлі смуги. Як і беркут, могильник чудово літає, часто й подовгу тримаючись в висхідних потоках повітря. Він також вільно пересувається по землі і кроком і бігом. Але робить він це дуже рідко — найчастіше вранці, коли земля ще не прогрілася. У цей час ще немає висхідних потоків повітря, і могильнику дуже важко злетіти. Голос могильника — орлиний клекіт, але дуже своєрідний. Він чимось нагадує собаче тявкання і звучить так: «тьяф-тьяф-тьяф». Могильники мешкають в Південно-Східній Європі, в серединних районах Азії, але більша частина цих рідкісних птахів мешкає в Казахстані. Як і інші орли, могильники найчастіше гніздяться на деревах, але можуть вити гнізда і на землі. Самка відкладає зазвичай 2, рідше 1 або 3 яйця. Висиджують їх обоє батьків близько 45 днів. Після того як вилупляться пташенята, батьки вигодовують з 65-77 днів. Їжа може бути найрізноманітнішою, залежно від місця проживання. Найчастіше це дрібні гризуни і птахи. Незважаючи на заборону полювання на цього хижого птаха, їх чисельність неухильно скорочується.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/opis-orla-na-ukrayinskiy-movi/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua