Аеродром -аеро корінь дром корінь 0 закінчення.
2) Я пішов додому
4)На городі , Петрик зробив літак
О, весно, моя люба! Ми на тебе вже давно чекаємо. Ти про нас не забула? Ти завжди бажана гостя у наших краях. Ти сповнюєш наш простір яскравими барвами. Твоя краса не може залишити нікого байдужим.
Ми пережили сувору й безбарвну зиму, але люд підбадьорював себе тим, що згадував тебе, весно! Твій магічний духмяний вітерець, твої лагідні сонячні промінчики та барвистий цвіт плодовитих дерев.
Пам'ятай, ми тебе всі любимо, цінуємо та завжди раді твоєму ніжному й ароматному візиту!
Так щовесни. Ідуть вони до свого човна, одмикають і веслують до незатоплених горбочків та острівців. Ось перше сухе місце трапилося. Не видно жодного зайця. Проте скоро-таки надибають. Заєць бігає по мокрій латці землі, і вуха в нього теж жалісливо стирчать.Заєць хоче у воду скочити. Весь він напружений, наполоханий, очі великі й опуклі. Батько бере його обома руками, заєць здригається. Вигляд у нього заляканий і безпорадний.А ген ще двоє зайців! Нашорошили вуха, схожі на два вухаті пеньочки. І такі вони насторожені та безпорадні, так вони вражені тим несподіваним багатоводдям.Батько ступає на острівець, зайці товчуться навколо нього.Батько їх ловить і випускає на згірку за селом.<span>94 слова</span>
1.Після дощу вода в бухті скаламутніла, бо в неї з острова нанесло намулу
2.На морі ставало темно, тому що з берега насувала важка чорна хмара
3.Зроби так, щоб серце моє солов'їне забуло очей тих блакить
4.Цвіте липа так буйно й розкішно, що все місто плаває в задумленому мареві
5.Смереки так тісно збилися в купу, що тяжко було пролазить між їх шершавими пнями