Мурахи - це комахи, що живуть майже всюди, крім Антарктиди та вершин найвищих гір. Існує дуже багато видів мурах,від знайомих нам чорних або рудих лісових мурашок до тропічних відів, представники яких можуть досягати аж 5 сантиметрів у довжину. Наука, що вивчає мурах, називається мірмекологія.
Мурашки - колоніальні комахи, живуть у сім’ях-мурашниках по кілька мільйонів мурашок у кожному. Мурахи у мурашнику поділяються на так звані касти, тобто займаються різною роботою. Є робочі мурахи, є мурахи-солдати, що захищають мурашник, є матка - самиця, єдина робота якої - розмножуватися. Матка живе до 20 років і встигає дати життя тисячам нових мурах. У середині червня у гнізді з’являються крилаті особини – самці й самиці. Самиці можуть стати родоначальницями нових мурашників - матками.
На зиму мурашки, що живуть у наших краях, спускаються до в підземній частині мурашника, збираються в тісний клубок і перебувають в сплячці до початку квітня. Харчуються мурахи комахами. Одна мурашина сім’я за день може зїісти до 1 кг комах - личинок жуків, гусені, метеликів - серед яких багато шкідливих. Тому мурахи дуже корисні для лісу.
<span>Світ дитинства – це такий чарівний світ, в якому дитина може
пограти в ляльки, в машини, в м’яч. І хоча дитинство пролітає дуже
швидко, воно все-таки дуже цікаве, яскраве і веселе. Це незабутня пора,
пора мрій, щирої радості і дорослішання людини. Ми не повинні забувати
дитинство і повинні берегти його в своєму серці, і тоді воно не забуде
нас.<span>Дитинство – це безтурботність, веселість, радість кожної
людини. Згадуючи про своє дитинство, ми ніколи не можемо сказати, що
воно пройшло для нас погано або що нам було нудно. Це завжди хороші,
добрі і щасливі спогади нашого життя. Ми ростемо, вчимося життю,
починаємо усвідомлювати реальність саме в цьому віці. Саме тому в школу
починають ходити з віку 6-8 років. Ми краще и </span></span>
Симпатии: любив читати, допомагав іншим, добрий, веселий, не смутний.
Антипатии: не виявлено.
Є у любій нашій школі різні типи класів.
І чимало в нашій школі класів-лоботрясів.
У цих класах добрі діти, гарні та веселі,
І відразу після школи мчаться до оселі.
Не цікавить їх навчання та не тягне в школу,
Їм пошвидше би до друзів і собі додому.
У цих класах усі діти ну зовсім не вчаться.
І заходити до них вчителі бояться.
Діти скачуть та грохочуть, голасно сміються,
Їх ніяк не зупинити - жарти так і ллються.
І навіщо вони ходять в нашу гарну школу?
Краще взялися б за розум та і йшли додому.
Там вони би посиділи та поміркували,
Як себе потрібно вести, щоб їх поважали.
Но это сочиняла не я, просто в интернете ее нашла, может тебе и подойдет!
Так найстрашніша коли людина зраджує Україну це таке почуття на душі як ти віддав душу чорному.Прошу вас не зраджувати своєї Батьківщини де ви народились.