Спільнокореневі слова: читанка, читачі, читацький, читати, читець, перечитати, читаночка.
форми слова: читанка, читанки, читанкою, читанок, читанками
Затихла і пташка, і людська розмова, мовчить не шепоче зелена діброва.
В північний час ударить грім в небес широку стелю, тривога ввійде в рідний дім. Оригінальності від них не ждіть : шапки ж це імітатори веселі. Не мовкли в садах солов'ї, то кликала нас Україна в зелені простори.
Нижче було видно зелену стежечку, то зеленіли пологі луки, попід чорним лісом вкриті лозами. Вітер дужчає на човні, збираються вітрила!
Найщасливий, дуже щаливий ;дуже поганый найпоганiший ;дуже синенький ,
Это кажется украинский, но это не точно
ВЕРШНИК НА
ЖОВТОМУ КОНІ
<span> Юнак
вирушив у мандри з трьома батьковими подарунками. Це були п'ятнадцять монет,
лист до пана де Тревіля та кінь. Цей кінь був такий незвичайний, що мимоволі
привертав до себе увагу.</span>
<span> То
була верхова конячина віком років двадцяти. Вона мала облізлий хвіст, жовту
кошлату шерсть і рубці на боках. Шкапа ледь чвалала, її голова безсило висіла
нижче колін.</span>
<span> Молодий
д</span>’Артаньян добре знав ціну своїй конячині, але ж
батько просив доглядати коня, як старого слугу. А батькові слова багато важили.
<span> Вигляд
бідолашної жовтої шкапини викликав у перехожих посмішку, але над конем дзвеніла
шпага і люто блимали очі юнака. Тому люди намагалися втамувати сміх. Грізний
вигляд д</span>’<span>Артаньяна переконував кожного в
тому, що глузувати з коня не слід. (За О.
Дюма.) (116 сл.)</span>