Довжезна річка, зелена трава, висока гора, просторе небо
Уявімо собі часи, коли ще не існувало міст, країн, а людство було лише жменькою племен, розкиданих по безкраїх просторах землі. Це було за дохристиянських часів, коли наші пращури були язичниками. Тоді одним з найголовніших божеств уважалася жінка-мати — берегиня роду. Згодом на простори України прийшло християнство, але про берегиню роду не забули.
У сучасній Україні ведеться чимала робота по збереженню культурної спадщини. І багато стало відомо саме про матір-берегиню. Дійсно, існував культ берегині роду: їй приносили жертви, улаштовували на її честь гучні свята, Пізніше берегиню стали ототожнювати з найстаршою жінкою в сім’ї, тією, що боронила від усіх нещасть своїх дітей аж до четвертого коліна.
Кожна українка має в собі таємницю життя, таємницю роду. Якщо зазирнути в жіночі очі, чомусь стає зрозумілим: світлий образ матері-берегині повинен був виникнути саме на цій землі. Наші бабусі й матусі — то найсправжнісінькі берегині для нас, малих. Так було завжди, так буде завжди.
Марина: Привіт!
Оксанка: Здоров, Маринка! Як справи?
Марина: ти уявляєш, я сьогодні вперше допомагала мамі фарбувати наш паркан!
Оксанка: Неймовірно! А яку фарбу використовували?
Марина: Різні і червону, і фіолетову, і жовту, навіть помаранчеву!
Оксанка: Це просто чудово. Я також сьогодні допомагала своїй матусі.
Марина: А як ти допомагала?
Оксанка: Зранку попребирала в кімнаті, потім помила посуд.
Марина: Молодець! Плідно ми сьогодні попрацювали, потрібно відпочити.
Оксанка: Ти права. Завтра зустрінемося. До зустрічі!
Марина: Бувай!
Ми з батьками та друзями вирішили відпочити біля річки, Поряд з річкою був гарний ліс, Разом з друзями ми вирішили прогулятися до лісу, Коли ми зайшли у гущавину, то побачили поляну, де знайшли багато грибів, Ми дуже зраділи та назбирали повні кошики, Гриби ми принесли до нашого табору біля річки, Дорослі зварили з них дуже смачну грибну юшку якою всі залюбки поласували.