<span>І. Іван Вишенський — письменник-полеміст. (Вершиною української полемічної літератури кінця XVI і першої половини XVII ст. була творчість Івана Вишенського. Він викривав не тільки римсько-католицьких і уніатських владик, а й "вдасть мирскую", польсько-шляхетських і українських гнобителів. До наших днів дійшло мало біографічних відомостей про відомого українського письменника-полеміста. Народився у середині XVI ст. у Судовій Вишні. Багато мандрував світом, відвідував святі місця. Проживав на Волині, на Львівщині, на Афоні у Греції, де й помер десь у 20-х роках XVII ст. Певний час він посідав якесь становище при дворі князя Костянтина Острозького.) </span>
Діти - майбутнє нації. Мені немає куди діти зайві речі.)
«Хотіла бути учителькою. Вчилася музики, і язиків, і прерізних робіт ручних, ба — і все інше, що лише можна було, забирала я в себе, щоб стало колись капіталом і обернулося в хосен». (Це цитата про Марту )
"Знаю, що унаслідила по батькові нервову систему і його недугу, але що мені один день життя менше або більше! Не боюся смерті! З нею замовкне вся музика моїх нервів і те, що здавило їх звучність...«( Це про Софію) про Ганну не знайшла
"Якби я вибирала ким мені бути, працювати, стати, іншим словом, якби я вибирала своє майбутнє, світ був би нудним і примітивним. Поки ти вчишся в школі, і не знаєш, що тобі принесе життя потім.
Але якби все-таки була така можливість, я б стала відомою актрисою. У мене було б багато фанатів, які для мене були б усім. Також в моєму майбутньому, була б прекрасна сім'я. Я з чоловіком і двоє близнючок, наше життя було б не нудною, ми постійно б бігали, сміялися, веселили один одного, і забували про дрібниці. Я вважаю що таке моє майбутнє, хоча все може змінитися дуже легко, у нас немає долі, ми самі створюємо її, навіть не розуміючи цього. Наші бажання можуть змінитися. І ми можемо стати зовсім іншою людиною що мріяли колись у дитинстві."
Немного переделай под себя, и робота готова)