Після закінчення Другої світової віни почалася масова емміграція українців.У багатьох країнах створені діаспори українців,де має змогу розвиватися українська культура навіть у інших країнах.
Загалом масова еміграція українців у інше країни свідчить про те,що там створені належні умови для життя іноземців.Українці маю змогу працювати на хорошій роботі,отримувати якісну освіту,мають майже всі ті самі права.що корінні жителі даних держав.Багато українців за походженням займають високі посади у інших країнах,багато хто виїжджає на навчання.
Багато країн створюють спеціальні соціальні програми для допомоги емігрантам,які передбачають допомогу(в тому числі і матеріальну) для вихідців із різних країн,зокрема українців.
Як висновок можна сказати що українццям добре живеться за кордоном,тому щодня безліч людей виїжджають з України шукаючи кращого життя.
Люди на свити ризни.Кожен для себе обирае друга або товариша по своему характеру,але в житти погоних людей не уникнути.Людина створена Богом непередбачувана але цикава,Люди бувають и егоистами и туротливими и розумними и не дуже але людина по соему гарна.
Пригоди Поліанни у наші дні:
Жвава та весела дівчинка Поліанна несподівано опинилась у двадцять першому столітті. Тут було для неї все новим та цікавим. Діти їй здавались сумними та невеселими. Поліанна познайомилась із хлопчиком Іваном та дівчинкою Марічкою. Вони разом досліджували сучасне місто. Поліанна дивувалась техніці, з цікавістю роздивлялась нові автомобілі.
Поліанна навчила Івана та Марічку грати в радість. Тепер діти вміли радіти тому, що мають. Вони подякували Поліанні за натхнення та оптимізм. Проте виявилось, що дівчинка має повертатися у минуле – там на неї чекає тітка Полі. Повернувшись, Поліанна розповіла про те, як живуть люди у двадцять першому столітті.
Найяскравіший образ жінки-страдниці в циклі поезій "Три літа" створено в поемі "Наймичка". Т. Шевченко підносить образ матері як втілення глибокої любові, теплоти, надій. У поемі показано трагедію матері, що змушена була підкинути свою дитину до бездітних людей, а сама піти до них за наймичку. Покритка Ганна страждає все своє життя. У творі розкрито внутрішню драму, що діється в душі матері-наймички, яка виховує свого сина Марка і тільки перед смертю відкриває йому всю правду.
<span>Головна героїня поеми — Ганна. Покинувши дитину, вже через рік, змінивши ім'я, прийшла на хутір проситися в найми. Материнське серце щеміло від болю за втраченою дитиною, тривожили думки, не давали спокою зраненій душі: "Чи живий синочок, чи здоровий, чи добре йому в тих людей на хуторі, чи може кривдять його?" Портрет наймички, її скромність, людяність, гідність матері — все це гармонійно поєднується в образі героїні поеми. Ганна все перемогла, щоб бути біля свого сина, ще не відаючи, яка це несказанна мука: бути матір'ю, але не мати змоги впродовж років почути з вуст рідного сина оте наймиліше для неї слово: мамо, нене, матусю рідна. Це пекельні муки. </span>
<span>Любов до дитини у неї така велика, що закриває перед нею весь світ, заставляє забути про себе, віддати все своє життя на користь своєї дитини: </span>
<span>А прийде вечір, настане ніч, </span>
<span>Ганна, як ніхто не бачить, </span>
<span>Свою долю проклинає, </span>
<span>Тяжко, важко плаче. </span>
<span>Ганна працьовита і скромна. Вона поважає старих і уважно ставиться до невістки Катерини, до онуків — Яринки і Карпа. </span>
<span>Ніхто до Т. Шевченка в українській літературі не створив таких хвилюючих образів жінок. Поет поставив Ганну на вершину страждань (страшно боялася вмерти, не дочекавшись повернення Марка з Дону —з чумакування), і на вершину радості, коли вперше вже дорослому синові відкрила велику таємницю свого життя: "Я не Ганна, не наймичка. Я... я — твоя мати". </span>
<span>Такий фінал змушує нас схилитись у шані перед силою духу жінки, перед величчю найвищої з усіх любовей — материнської. </span>
<span>Найбільша заслуга Великого Кобзаря не з тому, що він показав знівечену жіночу долю, а в тому, що підніс жінку на найвищий п'єдестал чистоти, глибини і вірності почуттів, моральної краси і материнської величі. </span>
Сенкан:
Капуш
Вигадує, вчить
Добрий, розумний, мудрий
Той, хто вчить Планетника
Чарівник