Твір про людину і ліс можна скласти так:
Людина і природа взаємодоповнюють одне одного. Наприклад, ліс дарує нам кисень. Недарма дерева називають легенями лісу. Гуляючи в лісі, людина відчуває єдність з природою, знаходиться у повній гармонії з нею та навколишнім світом. Все у лісі приваблює: височенні дерева, надзвичайної краси рослини (квіти, кущі ), співи пташок.
Але людина часто нівечить ліс. Кожен з нас, йдучи на природу, повинен пам'ятати, що він у цих місцях - не господар, а лише гість. Тому не слід залишати сміття, мучити дерева надписами, зривати квіточки, спалювати дерева. Від цього ліс страждає та хворіє. Пам'ятаймо про нашу єдність з природою та бережімо її! Слід пам'ятати що все на землі завжди повертається до нас і якщо ми зараз будемо смітити , спалювати ліс то потім наші діти будуть жити в смітті та згарищах.
Отже, в нас є вибір -жити в злагоді з природою або продовжувати робити лісу зле. Кожна людина обере свій але пам'ятайте ліс-це наше життя!
На вінчанні в мого брата(товариша, сестри) була синьоока дівчина.
Мені дуже шкода глухонімих людей.
Мій тато дійсно хитромудрий.
Мені дуже подобаються кароокі дівчата(хлопці).
Сік, який я купила(купив) в магазині здаеться кисло-молочний.
Зараз ще п'ять напишу.
.......
[дошч]
[с'огод'н'і]
1. А
2. В
3. Г
4. Б
5. Г
6. А
7. В
8. Б
<em> Прислів'я про весну</em>
<span>Весняний день рік годує
Марець хватає за палець.
У березні сім погод надворі: сіє, віє, крутить, мутить, рве, зверху ллє, знизу мете.
Буває март за всі місяці варт.
В марець не замерзне й старець.
Уночі тріщить, а вдень плющить.
Як буде полоз вогкий, то й буде кінь мокрий.
До першого грому земля не розмерзається.
Прийде тиждень вербовий, бери віз, у дорогу дубовий.
Весна ледачого не любить.
Як почав орать, то в сопілку не грать.
Тому горе, хто мілко оре.
Як зорем мілко, та посієм рідко, то й уродить, дідько.
Де оре сошка, там хліба трошки.
Глибше орати — більше хліба мати.
Добре грунт угноїш — урожай потроїш.
Хліб на хліб сіяти — ні молотити, ні віяти.
Казав овес: сій мене в болото — буду я золото.
Казав ячмінь: кинь мене в грязь, то будеш князь.
Мусій, гречку сій, як хочеш кашу їсти.
Гречка каже: а мене хоч в золу, аби в пору.
Не вважай на врожай, а жито сій, то хліб буде.
Хто сіє, той ся надіє.
До Миколи не сій гречки й не стрижи овечки.
<span>Сій овес у кожусі, а жито — в брилі.</span></span>