<em> Прислів'я про весну</em> <span>Весняний день рік годує Марець хватає за палець. У березні сім погод надворі: сіє, віє, крутить, мутить, рве, зверху ллє, знизу мете. Буває март за всі місяці варт. В марець не замерзне й старець. Уночі тріщить, а вдень плющить. Як буде полоз вогкий, то й буде кінь мокрий. До першого грому земля не розмерзається. Прийде тиждень вербовий, бери віз, у дорогу дубовий. Весна ледачого не любить. Як почав орать, то в сопілку не грать. Тому горе, хто мілко оре. Як зорем мілко, та посієм рідко, то й уродить, дідько. Де оре сошка, там хліба трошки. Глибше орати — більше хліба мати. Добре грунт угноїш — урожай потроїш. Хліб на хліб сіяти — ні молотити, ні віяти. Казав овес: сій мене в болото — буду я золото. Казав ячмінь: кинь мене в грязь, то будеш князь. Мусій, гречку сій, як хочеш кашу їсти. Гречка каже: а мене хоч в золу, аби в пору. Не вважай на врожай, а жито сій, то хліб буде. Хто сіє, той ся надіє. До Миколи не сій гречки й не стрижи овечки. <span>Сій овес у кожусі, а жито — в брилі.</span></span>