Навіки -- на віки,
Що було, те навіки минуло. На віки вічні імена героїв залишаться у наших серцях
назустріч -- на зустріч,
Мати вийшла назутріч сину. Учні прийшли на зустріч із космонавтом.
по-перше -- по перше,
По-перше, необхідно вивчити теорему, по-друге - розв"язати задачу. По перше травня я буду у відрядженні.
востаннє -- в останнє,
<span>Того дня ми бачилися з Миколою востаннє. В останнє речення необхідно вставити пропущені розділові знаки.
напам'ять -- на пам'ять
Я вивчив напам"ять вірш Т.Г.Шевченка "Садок вишневий коло хати". Подруга дала мені на пам"ять своє фото.</span>
Есе на тему "Прекрасна мить життя":
Кожен з нас мріє про те, щоб настала прекрасна мить життя. Проте, я вважаю, що ці миті ми маємо майже щодня. Подивімося навколо! Вже почалась чарівна осінь, листя весело шурхотить під ногами, вулиці залито золотими фарбами. Хіба людина не може насолоджуватися тим, що її оточує?
Щасливі миті - це години спілкування з батьками та друзями, гомінкий сміх на перервах у школі, радість зустрічей із важливими людьми. З таких моментів і складається наше неповторне життя. Кожен з нас може повчитись насолоджуватись тим, що має. І тоді світ стане яскравішим, а прекрасних митей - більше.
Одного разу мені дали завдання написати про життя сучасних школярів. Для цього мені потрібно було побувати в одній зі шкіл міста. Чесно кажучи спочатку я трохи сумнівався, чи все пройде добре, адже сучасні учні не такі як раніше. Але все таки я поїхав в одну з таких шкіл. Ці хлопці та дiвчата були такі різні, тямущі, яких об'єднувала школа,а іноді загальні інтірес.
Я зайшов в один з класів і запитав,що вони думають про школу, про своїх однокласникiв. Мене вразило те, що відповіді були майже однакові. Всі вони говорили : "Школа подарувала нам багато незабутнього, що коли ми закінчимо школу, то всі розбіжимося в різні боки, будемо рідко зустрічатися, наші погляди на життя поміняються, будуть нові проблеми, нові друзі і недруги, але шкільні товариші залишаться в пам'яті назавжди."
Я вже готовий був подати до редакції матеріал, але несподівано учні у яких я брав інтерв'ю запросили мене в похід. Коли ми йшли всім було весело, потім дівчатка стомилися, а хлопці забрали у них рюкзаки й волокли їх на собі, як і свої. До ночі вони розбивали наметове містечко і збирали хмиз, а ми готували вечерю на багатті й відпочивали. Потім були гітара і пісні, дзенькіт комарів і солодкий сон. На наступний день ми рушили далі по маршруту. І так тиждень. Всі хлопці були такими уважними, турботливими, сильними, кмітливими. І тут я зрозумів, що наше майбутнє і майбутнє наших дітей в добрих ,надiйних руках.
<span>Гірко поробиш — солодко з'їси.</span>
<span><span>Учений іде, а неук слідом спотикається.</span></span>
<span><span><span>Зима без снігу — літо без хліба.</span></span></span>
<span><span>Ластівка день починає, а соловей кінчає.</span></span>
<span><span><span>Дивиться рідко, та густо бачить.</span></span></span>
<span><span><span><span>Праця чоловіка годує, а лінь - марнує<span>Ⓐ</span>.</span></span></span></span>
Розплющивши очі він побачив, що світло в кімнаті уже вимкнене,а у відчинене вікно ллється яскраве сонячне проміння.