Улюблене місце відтпочинку осінній ліс.
В лісі багато різних кольорів листя червоне, жовте, коричньове, оранджове. Дерева красиво вбрання.<em>ёжик на колюе на голеки листя, гриби. </em>
<em> Осінь гар на тим що вона вдягае все в брання. Дерева, кущі!!!</em>
<em>
</em>
<span> Людина-це частина природи. Ми залежимо від неї, томі її треба оберігати. Ліс-це велика частина природи,тому що він дає нам кисень. Щоб він не засмічувався потрібно його охороняти. Природа дає нам кисень,житло,іжу. Наприклад бджоли це теж вагома складова природи, бо вони забезпечують нас рослиною їжею,а отже і рослиноїдних тварин, і хижих. Оберігайте та охороняйте природу!Бо ми залажимо від неї!!!
</span>Ми живемо у вік науково-технічного прогресу, у часи царювання могутності людського розуму і знань. Вчені, здається, опанували вже всі, чи майже всі таємниці природи (принаймні, так думає багато з них), замахнулися, наприклад, навіть на таку суто Божу справу, як штучне створення людини з певними якостями (клонування). Могутні супердержави світу не тільки готові кинути виклик цілому світові, а чи самому БОГОВІ, але й роблять це. Інакше як пояснити те, що творять ці високорелігійні (як правило, християнські) держави з населенням тих країн, які попали до кола їх інтересів? Прикладів тут безліч як з давньої, так і не дуже – історії. Спостерігаємо це і зараз – напад на Ірак всупереч рішенню ООН не потребує особливих коментарів. Здавалося б – чого, людино чи державо, чи, врешті-решт, людство, тобі ще треба? Набирайся сил і живи по праву сильного - за законом природи виживає найсильніший. Але чому ж в кінцевому результаті рано чи пізно з усіх цих великих потуг виходить, вибачте, пшик? Розвалилися після більшого чи меншого розквіту всі супердержави та суперімперії минулого. Можна впевнено стверджувати, що не омине ця доля і монстрів сьогодення. Що ж це за сила, яка зводить нанівець дію дійсно давно відомого, дуже поширеного, достатньо науково обґрунтованого і надзвичайно ґрунтовно розрекламованого всіма ЗМІ принципу-закону – виживає найсильніший?
<span>Можна застосувати багато підходів та варіантів пояснень з приводу наведених проблем, але хочеться запропонувати читачу подивитися на це питання дещо нетрадиційно – з урахуванням особливостей, наприклад, ніби простої УКРАЇНСЬКОЇ ЗВИЧАЄВОСТІ, яка, на перший погляд, не має ніякого відношення до принципу “виживання найсильнішого”.
</span>
-Привіт,Юле!
-О привіт катре!
-Чим плануєш займатися завтра?
-Я завтра піду с татом до кінотеатру,а ти?
-А я не знаю батьки будуть на роботі мабуть буду сидіти сама вдома.
-Так давай підеш з нами?
-А можна?
-Звичайно і мені веселіше буде!
-Юле яка ти гарна подруга!
-Ти теж дуже гарна подруга!!!!Отже завтра об одинадцятій годині зустрічаємося тут.
-Добре.Бувай!
-Бувай!
Кожна людина має захоплення. Один любить співати, інший — збирати маленькі іграшки. Людина, яка має захоплення, — цікава людина, з якою ніколи не буває нудно. Захоплення дає можливість людині у повній мірі проявити себе.
Захоплюватись можна будь-чим. Ось мені, наприклад, подобається танцювати. Саме через танець я передаю свої почуття, настрій. Для мене день, прожитий без танцю, — сірий, звичайний день, в якому не відбулось маленького, але такого необхідного дива.
Для когось справжньою пристрастю є заняття футболом, подорожі, колекціонування цікавих речей.
Людина із захопленням — людина, яка не схожа більше ні на кого, адже звичайні речі вона передає по-своєму, вкладаючи туди частинку своєї душі.
Захоплення, неначе маленький світ, який створює людина сама. Нашому поколінню поталанило, бо ми маємо багато інформації про життя не тільки своєї держави, а й різних країн і народів. Саме різноманітна інформація дає змогу нам обирати собі заняття до смаку, займатись улюбленою справою.
Всі ми маємо таланти, потрібно лише розгледіти їх та направити в потрібне русло.