З давніх часів відоме українське народне прислів’я – «Без верби й калини – нема України». Завжди любили красуню калину, яку вважала символом дівочої краси та рідної землі.
Дівчата прикрашали її цвітом коси, глечики та ложки, вишивали сорочки та спідниці, вплітала у віночки. На весіллі перед молодятами ставили букет калини з ягодами, що уособлювало щастя та любов, майбутнє благополуччя сім’ї. Калиною прикрашали коровай та вишивали весільні рушники і святкові жіночі сорочки. Також її застосовували як оберіг від злих духів та помислів, розставляючи її грона по кутах оселі.
Калина – це стрункий кущ, що на весні приваблює білим цвітінням, а взимку вабить яскраво-червоними плодами.
Думаю таке)))
Кажуть народ є живим, допоки живе його мова. Мова - це кров, що оббігає тіло нації. Витече кров - умре нація.Тож від нас, нинішнього покоління молодих, залежить,чи не перерветься та золота нитка, що повязує покоління з поколінням.Саме від нас залежить, чи не будуть замульовуватись криниці рідної мови.Рідна мова - це божий дар. Рідна мова теж батьківщина. Наша рідна Україна цвіте калиновим цвітом, співає соловїним голосом.
Осінній [о с' і н': і й] о = о =: о = 7 букв, 6 звуків, 3 склади (ос-ін-ній)
Снідання [с н' і д а н': а] - = о - о =: о 8 букв, 7 звуків, 3 склади (сні-дан-ня)
Купив тато Андрійкові ведмедика скрипаля.На спині у ведмедика дірочка .Вставиш туди ключик заведеш ведмедик на скрипці грає.Щей пританцьовує заведена іграшка.