1.А на вулиці й на торговиці крик,шум, гармидер,вози скриплять,колеса туркочуть,коні грімлять
копитами,свині квичуть,селяни гойкають-одним словом,клекіт такий,якого наш Микита і в сні не бачив,і в гарячці не чував.2.Вулицею йшло та їхало людей багато,стояла курява.3.Знітився,скулився та ровом як не чкурне просто на торговицю,де довгим рядом сиділи жінки,держачи на решетах,у кошах і кобелях на продаж яйця,масло,свіжі гриби,полотно,сім'я,курей, качок та інші такі гарні речі.4.Але не встиг він добігти до торговиці,коли йому навстрічу біжить пес, з іншого боку надбігає другий,там видить третього.5.Кілька разів підходили й до діжі,але негарний запах,який ійшов від неї,відгонював їх.
Любов до Батьківщини починається з любові до рідної природи. Найближчим почуттям природа,
це природа тих місць, де ми народилися. Треба любити й цінувати ту
красу, що дарує нам природа, особливо якщо це знайомі з дитинства
улюблені місця природи рідного краю. Мабуть, найдужчі й хвилюючі спогади
з дитинства - це спогад рідних місць, улюблені стежки, завулки, те, що
робить любов до рідного краю незмінної й такий незабутньої
Надійка, яка мешкає в сараї (столярня) Гнідих, де за стінкою жили корови — це символ села. (Степан відчував себе чужим у місті. Навіть у книжках зосереджувалося все чуже, усі небезпеки. Поступово Степан розуміє, що місто треба здобути, а не ненавидіти. А він — це нова сила, що покликана із сіл змінити місто, він має стати на зміну гнилизні минулого, будувати майбутнє. Переконаний, що має навчатись, щоб потім повернутися до села).Мусінька (Тамара Василівна Гніда), яка мешкає в кухні Гнідих. (Починає знайомитися з містом. Усвідомлює, що не повернеться до села. Степан ще не відчуває себе причетним ні до села, ні до міста. Стан «непевної рівноваги між рудим френчем і сірим піджаком». Відчуває себе самотньо. Знайомиться з усім тим, що символізує причетність до міста: тістечка, магазини, кіно, міські жінки.Зоська Голубовська, мешкає в кімнаті на Львівській вулиці, яку віддав Борис Задорожній. (Прагне увійти до міського товариства, а Зоська як спосіб зробити це. Прагнення стати справжнім городянином. Зоська — це типовий міський персонаж. Символізує утвердження Степана в місті).Рита мешкає в «Справжній кімнаті» (простора, світла й окрема кімната у великому будинку десь в новому районі). (Степан відчуває себе вже частиною міста. Він упевнений у собі. Прагне насолоджуватися всіма перевагами міського життя, компенсувати згаяний час. «Досі він любив жінок, випадково зустрінутих на його шляху, а сам ще не обирав». У стосунках з жінками він переходить від пасивного до активного вибору).<span>Висновок. Кімната символізувала фізичне утвердження в місті, зміцнення матеріального становища, а жінки — це немовби етапи внутрішньої еволюції Степана, етапи вживання його в міське середовище. Так, Надійка його цікавить, доки він відчуває свою внутрішню причетність до села, «вона була від села, що зблякло в ньому». А Зоська виступає вже як повністю персонаж міста. Жінки для Степана водночас — це порятунок від самотності в чужому для нього середовищі. З цього приводу Соломія Пав-личко писала: «Жінки для Степана Радченка — талісман його успіху, по суті його жертва… жінка є лише об’єктом почуття й</span> екзистенціального пошуку мужчини. Однак цей пошук абсурдний, як абсурдне саме життя… Для чоловіків це пошук самоствердження, а не кохання».<span>
</span>
В середньовіччі люди славили бога,а в епоху відродження-людину.