<span>Світ дитинства – це такий чарівний світ, в якому дитина може
пограти в ляльки, в машини, в м’яч. І хоча дитинство пролітає дуже
швидко, воно все-таки дуже цікаве, яскраве і веселе. Це незабутня пора,
пора мрій, щирої радості і дорослішання людини. Ми не повинні забувати
дитинство і повинні берегти його в своєму серці, і тоді воно не забуде
нас.<span>Дитинство – це безтурботність, веселість, радість кожної
людини. Згадуючи про своє дитинство, ми ніколи не можемо сказати, що
воно пройшло для нас погано або що нам було нудно. Це завжди хороші,
добрі і щасливі спогади нашого життя. Ми ростемо, вчимося життю,
починаємо усвідомлювати реальність саме в цьому віці. Саме тому в школу
починають ходити з віку 6-8 років. Ми краще и</span></span>
У моєї сестрички - дві барвисті спіднички: на одній - як на полі: різних квітів доволі, а на другій спідничці -дві червоних синички. Щонеділі сестричка одягає спідничку: не барвисту з квітками - ту, що має синичку.
Убивши князя Святослава,Печеніги раз у разЙдуть ордою на Вкраїну,Раз у раз грабують нас І тепер їх шатра сіріВкрили луг над Трубежем,Печеніги знов з’явилисьІ погрожують мечем. Наші ждуть. Але боїтьсяПеченізький хан іти,Йому хочеться без боюПеремоги досягти. Є один вояк у йогоВтроє дужчий за вола...«Хай він б’ється», — хан хитруєІ до князя шле посла. «Чи не викличем ми, князю,Гніву праведних богів,Коли річку почервонимКров’ю наших вояків?! Краще ми розв’яжем сваркуСлавним герцем двох борців:Коли твій борець подужа,Я скорюся без боїв». Князь погодивсь, і звелів вінНайсильнішого знайти...Та на герць ніхто в державіНе зважається піти. Засмутився Володимир...Аж прийшов якийсь дідусь:«Син побореться, мій князю,І поборе, побожусь. З ним колись ми посварились,Пам’ятаю, як тепер,М’яв він шкуру, так, повіриш,Спересердя всю роздер». Привели до князя хлопця:Соромливий, мовчазний,Невисокого і зросту,Хоч доволі кремезний. «Може, хочеш, князю,Чи міцна моя рука,Роздражніть на пробу жаромНайсильнішого бика». Роздражнили. Бик на хлопця,Але той схопив за бікІ кавалок м’яса вирвав...Бик упав і кров’ю стік. «Добре!» — князь сказав до хлопця,А військам своїм звелів,Щоб озброїлись і ждалиЩохвилини ворогів. Третій довгий день минаєІ ідуть борці на бій,Князь і хан собі гадають:«Хто поборе — твій чи мій?!» Печеніг угледів хлопцяІ сміється: «От, дурне,Подолати, поборотиВоно думає мене!!» Не злякався Кожум’якаІ боротися почав.Повертав борця і важив,Потім, наче кожу, м’яв. І нарешті, наче бочку,Ухопив і кинув вмить.На землі без руху мертвийПеченіг-борець лежить. І на тім славетнім місці,Де страшний борець упав,На тім місці Володимир<span>Переяслав збудував.</span>
Соломія-головна героїня твору "Дорогою Ціною". Борець за справедливість, волю простого люду. Не тільки відважна жінка, а й людина, яка готова віддати життя заради щастя коханої людини. Соломія до останнього боролася. І перемогла. Проте відчути смак волі не встигла. Героїня залишила неминучу біль у серці коханого. Вона стала другою частиною Остапа. З самого початку Соломію віддали заміж за нелюба. Але проти своєї волі жінка жити не могла. Через безмежну любов до Остапа Соломія відважується втікати разом від голоду, панів та неволі. Героїня твору постає перед нами в образі широкоплечої, мужньої, рішучої, сильної жінки. Вона знала свою ціль і будь-якою ціною намагалася до неї дійти.
Дорого коштує воля як для Остапа так і для Соломії.
Михайло-головний герой повісті, так як повість є автобіографічною; бешкетник,як і усі хлопчики, але лише у першій частині твору, так як потім він подорослішав, пішов у школу й набрався розуму; він був цілеспрямований, коли хотів потрапити до театру будь-яким чином; хлопчик сам себе навчити чогось, це було тоді, коли Михайлик сам навчився читати і рахувати до тисячі, а це чимала заслуга; а також він був із малозабезпеченої родини, але не дивлячись на це, він прагнув навчатися, і навіть, в таємниці від усіх читав книжки.