Це означає, що води під лежачим каменем бути не може, тому що для неї там недостатньо простору. Якщо ви хочете чогось, ще не означає, що це повинно прийти у ваше життя. Щоб воно туди прийшло або помістилося, потрібно вільний простір. Отже, щоб з'явився простір, треба його створити. А щоб створити простір, потрібні певні дії. Якщо ви будете сидіти склавши руки, лежати як камінь, то простір не з'явиться. І ви ніколи не отримаєте того, чого хочете.
Тому що в ньому дуже цікаво розгортаються події . Хлопці на базарі зустріли їхню улюблену вчительку з маленькою Олею, запросили їх жити в себе . Вони пообіцяли Наталі Миколаївні , що будуть про них піклуватися, будуть допомагати їм . Також мені сподобалось, що Зульфат заступився за вчительку , з його боку це було дуже благородно !
<u><em>ПІСНЯ ПРО УСМІШКУ</em></u>
Від усмішки хмарний день ясніш,
від усмішки засія веселка в небі...
Поділись усмішкою щедріш,
і вона не раз повернеться до тебе.
Приспів:
І тоді хмарок склика
в танець музика дзвінка
і на скрипці грає коник найніжніше...
Із блакитного струмка починається ріка,
ну а дружба починається з усмішки.
Від усмішки сонячної вмить
найсумніший дощик плакать перестане,
сонний ліс ураз загомонить
і заплеще, мов долоньками, листками.
Приспів.
Від усмішки йде до всіх тепло —
до слона і навіть до малої мишки...
То нехай, щоб добре всім було,
ніби лампочки, вмикаються усмішки!
Приспів.
<u><em>Михайло Пляцковський</em></u>
Чи відома тобі ця пісня?
Прочитай її наспівно, весело, заклично.
Знайди порівняння, поясни, з якою метою їх ужито.
Навчись співати цю пісню.
Назвіть письменників, твори яких ви прочитали. З яких
вони країн?
Назвіть прочитані казки. Хто їх автори? З якої казки цей
уривок:
«Матінко моя єдина! Молода моя княгине! Подивіться ви туди: їде батечко сюди»?
Яка головна думка казки «Сіль дорожча за золото»? Хто розповів про пригоди кмітливого хлопчика Тома? Який «закон» відкрив герой твору? Які нові слова з цього оповідання ви запам'ятали?
Які твори зарубіжних письменників ви порадили б про
читати своїм друзям?
Олесь Гончар… Як він оберігав і примножував у суспільстві «ту енергію гуманності, доброти, національної честі і гідності» (А. Погрібний). Він був опорою українського національного відродження.Саме тому в романі «Людина і зброя» автор передає свою тривогу за майбутнє не тільки українського народу, а й усього людства, отже, за долю планети Земля.Сам Гончар був прикладом для наслідування у захисті національних святинь, у патріотизмі, бо вболівав за долю рідного народу. Він прагнув, щоб люди не виготовляли смертоносну зброю, а були мислителями, духовними творцями, справжніми господарями своєї землі.Герої роману «Людина і зброя» — такі ж молоді хлопці-солдати, як і сам автор, їхні долі схожі, тому що будучи студентами, юнаки добровольцями пішли на боротьбу з ворогом — захищати рідну землю. «Окопи стали для нас другим університетом», — згадує Гончар. Страшні реалії життя випали на долю Богдана Колосовського, Степури, Дробахи, Мирона Духновича, Слави Лагутіна… Але турбота про інших, солдатська взаємодопомога, любов, синівський обов’язок перед державою, людська гідність допомагають вистояти у цьому пеклі, бо вони мають право на щасливе життя. Серед героїв особливо виділяється солдат Богдан Колосовський, який уособлює найкращі риси патріота. Мені здається, що це сам Олесь Гончар, бо і «листи» Богдана, які він символічно посилає в думках коханій, інтелектуально наповнені, що характеризує його як обдаровану, високогуманну натуру, якій довелося звідати найважчих випробувань.<span>Своїм твором письменник возвеличує людину, її героїзм: «Ідемо, ідемо. Хочемо пройти крізь цей степ, як торпеди, крізь його аеродроми, засади, крізь усі небезпеки, що зустрінуться нам на путі. Здається тільки вийдеш — і вже не буде війни… Але, навіть гинучи, віритимеш, що після нас буде інакше, і все це більше не повториться, і щаслива людина, розряджаючи останню бомбу в сонячний день перемоги, скаже: «Це був останній кошмар на землі».</span>