1.Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старiй матросцi, що була колись
голубою, а тепер стала сiра, та ще в дядьковiй Кириловiй дiжурцi. Тiй
дiжурцi, як казав дядько, було "сто лiт", i не рвалася вона лише тому, що
зашкарубла вiд давньо? мазути. Не брали ?? нi дощi, нi снiг, анi сонце.
Пахла дiжурка паровозом. Уночi вона нахолоняла, а вдень аж димувала на
сонцi, пахла ще дужче i пекла плечi та спину.
Климко жив удвох з дядьком Кирилом, вiдколи осиротiв. Жили вони в
залiзничному барацi при самiсiньких колiях. I коли мимо гуркотiв важкий
ешелон, барак теж нiби зривався з мiсця: двигтiли стiни, дрижала пiдлога,
бряжчали шиби у вiкнах, а барак мчав i мчав. Потiм, коли ешелон даленiв,
гуркочучи тихiше й тихiше, барак знову зупинявся i стояв, як i ранiш, i
пiд вiкнами в нього знову цвiрiнчали горобцi.
Шишка, на ёлке и на лбу)))
Проаналізувати поезію "Скорбна мати" П. Тичини можна так:
Тема: розповідь про складний перебіг революції.
Ідея: показати, що кожен має віднайти в серці співчуття до страждань українського народу, гуманність і любов.
Художні засоби: Епітети: блискучими ножами, зелене зеленіє, у кривавім краю, дике жито.
Звертання: Маріє!
Метафори: до краю обідніло серце; в могилах поле мріє.
Порівняння: безкровні, як лілеї.
Повтори: Проходила по полю.
Твір має посвяту – матері письменника, яка пішла з життя за три роки до написання твору.
Мені запали в душу ваші вірші
Україна-країна, яка має власні неповторні символи. Серед яких є наш вишитий рушник. Його маленькі, червоні візерунки прикрашають собою кожну хату, зігріваючи серце кожного патріота.
Вишиті рушники поширені в сучасній Україні як неодмінний атрибут народного побуту, весільної та святкової обрядовості, як традиційна окраса селянського житла. Важливі події в житті народу ніколи не обходяться без рушників, які, крім декоративного призначення, мають великий образно-символічний зміст. У всьому декоративно-прикладному мистецтві немає іншого такого предмета, який би концентрував у собі стільки різноманітних символічних значень.Рушник супроводжує українця протягом усього життя і в радості, і в горі.